КАСАЦІЙНУ СКАРГУ ЗАДОВІЛЬНЕНО ЧАСТКОВО
Касаційну скаргу С-ри Юзефи Йосифіни, котру судом першої інстанції було засуджено до п’яти років тюремного ув’язнення й сплати чималої суми боргу, що стало наслідком зловживань ряду посадових осіб відділу робітничого постачання Болехівського ліспромкомбінату та самого ліспромкомбінату своїм службовим становищем, було розглянуто судовою колегією Станіславського обласного суду 4 січня 1946 року. Збережений в анналах державних архівів документ звучить наступним чином:
«Доповідач Розмазнін. Нарсуддя Кучма.
УХВАЛА Ім’ям Української Радянської Соціалістичної Республіки.
1946 року, січня місяця, 4 дня. Судова колегія в кримінальних справах Станіславського обласного суду в складі: головуючого Козиря, членів суду Розмазніна та Дерев’янко, за участю прокурора Воротейкіної у відкритому судовому засіданні розглянуто справу по кас. Скарзі С-ра Юзефа Йосифівна на вирок Народного суду Болехівського району від 18 грудня 1945 року.
Цим вироком С-ра Юзефа Йосифівна, 1893 року народження, уродженка міста Стрій, по національності полька, б/п, письменна, зі слів не судима, мешкає м. Болехів Станіславської обл., працювала завідуючою столови ОРС’у Болехівського ліспромкомбінату, засуджена за ст. 97, 104 ч. ІІ КК до тюремного ув’язнення на 5 років з конфіскацією усього майна. Описане майно засудженої передати райфінвідділу для продажі на користь ОРС’а ліспромкомбінату болехівського р-ну на покриття збитків в сумі 34.000 крб. та застосувати Указ від 7/VII.45 р. про амністію, міру покарання скоротити на половину, тобто залишити тюремного ув’язнення 2 р. 6 м-ців. Стягнути з засудженої 1000 карбованців на користь юрконсультації м. Долина. Запобіжний захід обрано тримання під вартою.
Б-ська Михайліна Петрівна, 1914 року народження, уродженка і мешкає в м. Болехів Станіславської обл., українка, б/п, зі слів не судима, письменна, працювала гл. Бухгалтером ОРС’у ліспромкомбінату, засуджена по ст. 99 КК на 2 роки тюремного ув’язнення. Застосувати Указ від 7/VII.45 р. про амністію від покарання звільнити та стягнути з засудженої 5400 крб. на користь ОРС’у ліспромкомбінату. На цей вирок засуджена С-ра подала кас. скаргу, в якій покликається на невірний вирок суду тому, що нач. ОРС’у П-кий давав розпорядження про відпуск продуктів та не було належного учоту з боку бухгалтерії. Нарсуд не перевірив всіх обставин, як за засудженою числиться нестача 36000 крб., з яких списано 19.000 крб, а нарсуд стягнув 34000 крб., а тому просить вирок скасувати та справу повернути на новий розгляд. Судова колегія розглянула матеріали справи і кас. скаргу засудженої С-ри та вислухала висновок прокурора, котрий вважає, що вирок слід залишити в силі й ЗНАЙШЛА:
З матеріалів справи встановлено, що засуджена С-ра працювала зав. крамниці № 1 й одночасно зав. їдальні ОРС’у Болехівського ліспромкомбінату, за час своєї роботи з 1/Х.44 р. по 24/І.45 року встановлено нестачу продуктів та різних товарів на суму 36217.85, про що стверджує акт ревізії. В нестачу нараховано не одержаної посуди – пляшки від продажу спирту в кількості 1066 шт. на суму 5336 р. Але не може бути матеріальної відповідальності за незібрані пляшки, цього нарсуд не врахував. Квитанції, по яких засуджена сплатила 15064 крб. №№ 96, 97, 98, 99, 100, 107, таким чином числиться заборгованості 15823.85, посилання засудженої, що вона сплатила 19000 крб. документами не стверджено, посилання засудженої на неповноту попереднього і судового слідства уваги не заслуговує тому, що актом ревізії злочин доведено, міра покарання, обрана нарсудом, відповідає заподіяному злочину. В ревізійному порядку встановлено, що нарсуд безпідставно стягнув з засудженої Б-кої 5400 крб. тому, що перевитрата адмінхозвитрат особисто на командіровки 2100 крб. від засудженої не залежить, бо командіровки видає керівник установи. Перерахованих Калушському заготзерно за овес 3300 крб. не можна стягувати з засудженої тому, що вона не може відповідати за неодержаний овес. Крім того, суд умовну міру покарання обрав тюремного ув’язнення, як за ст. 97, 104 ч. ІІ й 99 КК передбачає позбавлення волі. Це порушення колегія вважає за необхідним виправдати, других порушень закону невбачається, а тому, керуючись ст. 345, 346 КПК УРСР судова колегія УХВАЛИЛА:
Касскаргу засудженої С-ри Юзефи Йосифівни частково задовольнити. Вирок Народного суду Болехівського р-ну від 18/ХІІ. 45 р. частково змінити. С-ру Юзефу Йосифівну не вважати засудженою до позбавлення волі в місцях ув’язнення на строк, обраний нарсудом та обтяженою стягненням на користь ОРС’у Болехівського Ліспромкомбінату 15823 крб. 85 к. (п’ятнадцять тисяч вісімсот двадцять три крб. 85 к.). Решту вироку залишити в силі. Б-ку Михайліну Петрівну, засуджену до тюремного ув’язнення, змінити, в частині стягнення з засудженої 5400 крб. скасувати».
ЗАМІСТЬ ЕПІЛОГУ
Що стосується решти фігурантів кримінальних подій, викладених в наших інтернетівських подачах на підставі архівних документів під спільним заголовком «ПАРТИЗАНЩИНА ДИРЕКТОРА ЛІСПРОМКОМБІНАТУ ТА ЇЇ НАСЛІДКИ…», то подальша доля колишнього начальника відділу робітничого постачання Болехівського Ліспромкомбінату П-кого та головного механіка тресту Станіславліспром І-ва нам наразі невідома. Припускаємо, що інформація про їхню долю все ж зберігається у вкритих сивиною давнини архівах.
Стосовно ж колишнього директора Болехівського Ліспромкомбінату Г-ва, то всі офіційні дані свідчать про те, що крапку в його і директорській кар’єрі, й кримінальній справі, й судовому провадженні, де Г-в був «головним героєм», поставили бійці Української Повстанської Армії. В усякому разі, в архівах зберігається наступний документ (подаємо мовою оригіналу без будь-яких правок і купюр):
«ВЫПИСКА из спец-сообщения от 6 октября 1945 года.
Болеховское РО НКВД сообщает, что 5/Х – 1945 года в 18 часов при обстреле бандой поезда по узкоколейки между селами: Поляница – Тысов бандой был уведен Начальник лесоэксплоатации – Г-ев Николай Петровичи до сего времени следов о счезновении Г-ва никаких не имеется.
Нач. Болеховского РО НКВД капитан /ТРАВКИН/».
Коментувати цей документ наразі нема потреби.
Зрештою, крапку в історії зловживань у відділі робітничого постачання Болехівського Лісппромкомбінату в 1944 –1945 роках ставити зарано. Тому, завершуючи нині виклад тих архівних документів, котрі є в розпорядження співавторів проекту, обмежуємося трикрапкою…
_03_03.png)
