ВИРОК
Наступний документ, котрий стосується справи про зловживання у відділі робітничого постачання Болехівського Ліспромкомбінату, звучить наступним чином ( знову ж таки, як і в попередніх випадках, співавтори за можливості максимально зберігають стиль і стилістику опрацьовуваного документу. Отже, звучить він наступним чином.
«ВИРОК кримінальний. Ім’ям Української Радянської Соціалістичної Республіки.
1945 року, грудня 18 дня Нарсуд Болехівського р-ну Станіславської області в складі Народного судді Кучми, в складі народних засідателів Костів та Кваснишин з секретарем Надзієвською, з участю прокурора Крюкова та оборонця Івашкевич розглянув у відкритому судовому засіданні справу кримінальну С-ри Юзефи Йосифівної, народжена 1893 р., народилась в Стрію, полька, б/п, грамотная, зі слів не судима, не замужня, працювала в ОРСі Ліспромкомбінату м. Болехова, проживає в м. Болехів, вул. Гончарна, звинуваченої по ст. ст. 97 – 104 ч. ІІ КК УССР та Б-кої Михайліни Петрівни, 1914 р. народження, народилась в Болехові, українка, б/п, зі слів не судима, грамотна, працювала гл. Бухгалтером ОРСа Ліспромкомбінату, не замужня, проживає в м. Болехові, вул. Заяча, звинуваченої по ст. 99 КК УССР суд ВСТАНОВИВ:
Що С-ра Юзефа Йосифівна з вересня м-ця 44 року працювала завстоловою ОРСа Ліспромкомбінату та по замістительстві працювала зав. магазину № 1 ОРСу Ліспромкомбінату. Зловживаючи своїм службовим станом, С-ра Юзефа Йосифівна брала з магазину № 1 продукти для столової без всякої норми і вісу, користуючись тим, що вона була завмагазину. Але ці продукти не всі попадали до столової, а частину вона завжди носила додому, маючи при собі спеціально для цієї мети кошика. Працюючи зав. магазином, звинувачена теж носила до себе додому продукти, а також розбазарювала продукти разом з бувшим начальником ОРСа П-ким та бувшим директором Ліспромкомбінату Г-вим і головним механіком треста Станіславліспром І-вим. Звинувачена С-ра Юзефа Йосифівна відпускала нормірувані товари та продукти приватним особам по запискам та усним розпорядженням П-кого, внаслідок чого у С-ри Юзефи Йосифівної получилась недостача по державним цінам на 27 тис. 313 крб. 5 коп., а по риночній ціні за продукти та по комерційним цінам на товари на 34 тис. Користуючись тим, що ніхто роботу звинуваченої як зав. столової та зав. магазину № 1 ОРСу Ліспромкомбінату не перевіряв, С-ра Юзефа Йосифівна разом з шайкою грабіжників П-кого, Г-ва та І-ва розкрадали продукти та промтовари, а робочим Ліспромкомбінату з-за закритих дверей відповідали, що магазин закритий і продуктів немає.
Звинувачена Б-ка Михайліна Петрівна, працюючи гл. Бухгалтером ОРСу Болехівського Ліспромкомбінату в 44 році являлась матеріально відповідальною особою ОРСу Ліспромкомбінату, яка повинна контролювати як роботу ОРСу, також і магазин, і столову, завідуючою яких являлась звинувачена С-ра Юзефа Йосифівна. Але звинувачена Б-ка Михайліна Петрівна халатно відносячись до своїх службових обов’язків та не виконуючи дій, які вона по своїй службі повинна була виконати, допустила запутаність в учоті бухгалтерії, що й привело до таких фактів, як розбазарювання продуктів та промтоварів ОРС’у Ліспромкомбінату. Звинувачена Б-ка Михайлина Петрівна також допустила переросход командіровочних за частий переїзд по командіровкам до м. Станіслава на суму 2.100 крб. і дебіторську заборгованість Калуському заготзерно, що виникла ще в грудні м-ці 44 р. на сумму 3300 крб. Знаючи про злочини зав. магазину № 1 та зав. столової ОРС’у Ліспромкомбінату, звинувачена ніде про це не говорила і не інформувала Станіславський трест, а одержувала також по записках П-кого у С-ри Юзефи Йосифівної горілку та колбасу. Таким чином, матеріалами справи та доказами свідків звинувачення С-ри Юзефи Йосифівної по ст. 97 – 104 ч. ІІ КК УРСР та Б-кої Михайліни Петрівної по ст. 99 КК УРСР ствердилось, а тому на підставі вищенаведеного та керуючись ст. ст. 296 – 297 КПК УРСР нар/суд ПРИГОВОРИВ:
С-ру Юзефу Йосфовну, звинувачену по ст. 97 – 104 ч. ІІ КК УРСР до 5 р. тюремного ув’язнення з конфіскацією усього майна, зачислити час перебування під вартою в строк покарання. Примінити Указ від 7/7 – 45 р. про амністію – залишити в строк покарання 2,5 р. тюремного ув’язнення. Ціннощі, що знаходяться при справі, направити до райфінвідділу для продажі і покриття недостачі в сумі 34 тис. на користь ОРС’а Ліспромкомбінату м. Болехова, та стягнути 300 крб. витрат за адвоката на користь колегії адвокатів в м. Долині. Міру запобіжного заходу залишити в силі.
Б-ку Михайліну Петрівну до 2 років тюремного ув’язнення та стягнути заборгованість її на користь ОРС’у Ліспромкомбінату на суму 5.400 крб. Примінити Указ 7/7 – 45 р. про амністію, звільнити Б-ку Михайліну Петрівну, звинувачену по ст. 53 КК УРСР, від покарання.
Вирок може бути оскаржений до Станіславського Облсуду протягом 5 діб».
На документі проставлено підписи голови судового засідання та народних засідателів.
КАСАЦІЯ
Засуджена до п’яти років ув’язнення С-ра Юзефа Йосифівна, про що йшлося у вищеподаному документі, не погодилася з таким рішенням Болехівського районного суду і подала касаційну скаргу. Саме цей документ співавтори пропонують увазі читачів. Знову ж зауважимо, що, в міру можливості, збережемо стиль написання цього документу. В лівому верхньому боці титульної сторінки проставлено візу наступного змісту: «С/ надіслати до Станіславського облсуду касскаргу разом зі справою, назначити на 31/ХІІ – 45 р. 25/ХІІ – 45 р. н/с». (Під цим написом проставлено підпис, ідентичний підписам болехівського судді Кучми на деяких інших документах).
Сам архівний документ звучить наступним чином.
«Долина, 20 грудня 1945 р.
Обл. судові м. Станіслава через Нарсуд м. Болехів С-ри Юзефи Юзефівни, м. Болехів, КАСАЦІЯ на вирок Н/суду м. Болехова від 18.ХІІ.1945 р.
Вирок Н/суду м. Болехова, котрим по ст. 97 і 104 ч. 2 КК засуджено обвин. С-ру Ю.Ю. на 5 літ є невірним. Слідство не показало, щоби обвинувачена була самостійним магазинером, немає на це приказу, вона була лиш завідуючою столови, але навпаки, виказало, що ключі від магазину все мав б. директор П-кий, котрий приказував обв-ній, як був спірт в магазині, спірт продавати, а відтак ключі брав до себе. Слідство також показало, що П-кий, як товар привезено, приміром, як Г-юк привіз зі Станіслава товар, то товар забирав до свого приватного мешкання, а відтак давши обвинуваченій ключі, не важучи товару, скидував в магазин, очевидно вдома мусів з товаром робити махінації. Як отже можна обвинувачену притягати до відповідальності.
Слідство також виявило, що магазин розбито і обкрадено. Вкрадено масла 28,6 кг, спірту 64 літри і інших продуктів і об тім знало НКВС, чому це неузгляднено? Як порахувати вкрадений товар, то вийде сума: масло 858 рб., спірт 16.857 рб., інше 3000 рб., отже в цілости відпаде звиж 20.000 рб., а останне около 7.000 рб. Крім цего обвинувачену обтяжено з зіпсоване м’ясо, котре вже зіпсоване привезено зі Станислава, а на що складено акт, але УРС не прийняв цего до відома – довг на 7.000 рб. мав би ще уменшитись. Г-в погрозами вимусив на обвинуваченій щоб підписала зобов’язання, що заплатить 12.000 рб., – говорив: «Як не підпишете, то замкну вас до криміналу і там здохнете, а все ваше продам…» С-ра, маючи стару мать на утриманні в боязні перед безправним арештом підписала, знаючи, що як погрозу Г-юк виконає, мати безпомічна згине. Заплатила за злодійства інших 12.000 рб., але відтак ще Г-юк вимусив на ній 7.000 рб., так що заплатила 19.000 рб., отже заплатила втроє, як би мала заплатити, якщо б скоїла злочин, а злочинів вона не скоїла.
Зі справи видно, що всему винні П-кий, Г-юк і інші, що признає й прокурор. Коли б правдиві злочинці були притягнені, С-ра і Б-ська були б коронними свідками їх злочинів. Темні типи найшли собі несвідомі жертви, щоби коштом їх наживатися і закрити себе перед карою. Судове слідство нічим не підтвердило, щоб С-ра скоїла злочини за ст. 97 і 104 ч. 2 КК.
Цікаво й то: ревізію переведено в січні, а акта на дослідування передано аж в липні, чому зараз не передано Прокуратурі? Вичікувано, аби деякі свідки виїхали до Польщі і справа аби була заплутана, але все ясне. В переведенні справи є й формальні браки, приміром, порушено ст. 237, 225 КПК.
Крім цего, свідок Ж-цька, що інсинувала в досудовому слідстві на обвинувачену, мало цего, що 18.ХІІ.45. була в Болехові, судом не була притягнена, – її фальшиві покази відчитано. Вона кільком особам сказала, що на суд. засідання не з’явиться. Її інсинуації могли мати вплив на складання обвинувачення.
Коли отже обвинувачена не скоїла інкримінованих злочинів та справа не є докладно з’ясована, прохаю вирок Суду м. Болехова від 18.ХІІ.1945 р. скасувати, а справу надіслати на новий розгляд.
За дорученням склав і розписався Івашкевич Володимир Іванович».
Продовження буде.
Михайло Поляниця
Юрій Петрухін
_03_03.png)
