Історія судочинства в Болехові

ПАРТИЗАНЩИНА
ДИРЕКТОРА ЛІСПРОМКОМБІНАТУ ТА ЇЇ НАСЛІДКИ
Частина 1

ВСТУП
З приходом у 1944 році на терени Західної України, в тому числі й на Болехівщину, радянських окупаційних військ й встановлення радянської влади пришельці, крім насаджування своїх порядків й своїх політичної, владної, адміністративної та ідеологічної систем, розпочали відновлювати й розвивати діяльність основних промислових підприємств міста, котрі на той час вціліли після кількарічної війни. На керівні посади таких виробничих підрозділів призначали перевірених – з точки зору компартійності й вірності ідеалам марксизму-ленінізму-сталінізму та процесу побудови світлого комуністичного майбутнього – партійців, часто щойно демобілізованих військових. Однак все це в сукупності не було запорукою їхньої чесності та їхніх дій і вчинків, про що, властиво, й розповідають деякі архівні документи того періоду.
Ситуація склалася так, що саме з огляду на вищеподане на тернах Болехова з’явилася постать колишнього командира 5-го батальйону Житомирської партизанської дивізії М.П. Г-ва, який став директором Болехівського ліспромкомбінату і кар’єру котрого на цій посаді доволі швидко припинили воїни Української повстанської армії (хоча є деякі припущення й про співпрацю М.П. Г-ва з українськими повстанцями. Явних доказів щодо такої співпраці наразі нема жодних, але співавтори дотримуються того принципу, що кожна історична версія, навіть непевна, неперевірена й наразі недоведена, має право на своє життя).
Що стосується діяльності новопризначеного директора-партизана Болехівського ліспромкомбінату, то про неї свідчать деякі архівні матеріали й документи, виклад яких, у перекладі з російської на українську мову, пропонуємо увазі читачів далі.
Принагідно черговий раз зауважимо й нагадаємо, що тут і далі з метою конфіденційності й деяких інших цілком зрозумілих об’єктивних і суб’єктивних причин, зокрема, коли мова йтиме про деяких непублічних фігурантів опрацьовуваних архівних документів, співавтори будуть обходитися криптонімами, не називаючи повних прізвищ та імен. До цього методу вдаємося ще й з тих міркувань, що в Болехові та його околицях продовжують мешкати нащадки деяких фігурантів та учасників тих подій і оприлюднення деяких фактів могли б суперечити моральним засадам суспільного співжиття.
Отож, перший документ, виклад котрого пропонуємо далі, носить назву «АКТ» і йдеться в ньому про наступне.

АКТ РЕВІЗІЇ
ЧАСТИНА ПЕРША
В опрацьовуваному документі сказано: «АКТ. 1945 року, січня місяця, 28 дня. Я, нижчепідписаний ревізор Лизогуб Володимир Петрович, на підставі наказу по Управлінню Робітничого Постачання тресту «Станіславліспром» № 124 від 8 січня місяця 1945 року в присутності Начальника відділу робітничого постачання Болехівського ліспромкомбінату тов. Є-а Порфирія Сергійовича та старшого бухгалтера Б-ї Михайлини Петрівни провів документальну ревізію ВРП Болехівського лісокомбінату.
І. ЗАГАЛЬНІ ДАНІ
*1. Ревізію розпочато 18 січня 1945 року й завершено 28 січня 1945 року, затративши 8 робочих днів, причому дана ревізія була суміщена зі складанням річного звіту й бухгалтерським опрацюванням документів за лютий місяць 1945 року.
*2. Ця ревізія є повною й проведена від дня створення відділу робітничого постачання, тобто з 1-го вересня 1944 року по 23 січня 1945 року.
*3. Посадові особи, котрі відповідальні за роботу в охоплений ревізією період: а/ начальник відділу робітничого постачання П-й Стефан Станіславович – з 1 вересня 1944 року по 31 грудня 1944 року; б/ начальник відділу робітничого постачання Є-в Порфирій Сергійович – з 31 грудня 1944 року й по день даної ревізії; в/ старший бухгалтер Б-а Михайлина Петрівна – з 4 листопада 1944 року й по день даної ревізії.
ІІ. КАДРИ
*4. Апарат відділу робітничого постачання на момент ревізії укомплектований повністю.
*5. Апарат складається з працівників слабкої кваліфікації, але це не є причиною, котра пояснює бездіяльність бухгалтерії відділу робітничого постачання в особі старшого бухгалтера Б-ї М.П., котра при наявності достатньої консультативної допомоги з питань первинної звітності й провадження документації, абсолютно нічого не робила в цьому напрямку.
(Тут, напевно, вкралася помилка автора АКТУ ревізії, бо в оригіналі документу після пункту *5 зазначено пункт *7 – авт.).
*7. Контроль за виконанням наказів і розпоряджень управління робітничого постачання відсутній.
*8. Особи, відповідальної за оформлення особових справ й облік кадрів, немає.
ІІІ. КОНТИНГЕНТИ ОБСЛУГОВУВАННЯ
*9. Станом на момент ревізії відділ робітничого постачання має в наявності: їдальні – 1, магазини – 1, кравецька майстерня – 1, котрі обслуговують робітників і службовців Болехівського ліспромкомбінату. Лісокомбінат має три лісозаготівельні дільниці: Болехів, й у віддаленні: Церківна – 18 кілометрів, і Поляниця – 18 кілометрів від місця розташування відділу робітничого постачання. Постачання робітників вказаних лісопунктів відбувається шляхом видачі товарів начальникам лісозаготівельних пунктів.
*10. Відділ робітничого постачання обслуговує контингент у кількості 694 чоловік (станом на січень 1945 року).
*11. При перерахунку фактичного контингенту на існуючі норми постачання в IV кварталі 1944 року встановлено: перевитрата солі становить 1,7 тонни й не додано робітникам хліба – 2,0 тонни, крупи – 1,7 тонни, жирів – 500 кілограмів, картоплі – 5 тонн, овочів – 0,7 тонни, м’яса – 2,3 тонни.
*12. Товари поміж лісопунктами в основному розподілялися директором ліспромкомбінату. Розрахунків і рознарядок, які виправдовують розподілення товарів, немає.
*13. В IV кварталі 1944 року відділ робітничого постачання з вини колишнього начальника П-го недоотримав фондів: борошна – 1000 кілограмів, м’яса – 250 кілограмів.
*14. Стандартні довідки ліспромкомбінату лісорубам і візникам, які перевиконали виробничу програму, не видавалися, через що вони не отоварювалися, причому отримано для отоварювання цих довідок, як для стимулювання лісозаготівель: бавовняних тканин – 961 метр, шовкових тканин – 34 метри, мила господарського – 23 кілограми, мила туалетного – 50 шматків, кондитерських виробів – 1,09 кілограма.
IV. ВИКОРИСТАННЯ МІСЦЕВИХ РЕСУРСІВ
*15. Власний вилов риби відсутній.
*16. Планом децентралізованих заготівель на четвертий квартал встановлено заготувати: м’яса – 200 кілограмів, картоплі – 15 тонн, овочів – 22 тонни. Фактично заготовлено: картоплі – 1,4 тонни, таким чином робота щодо використання й мобілізації місцевих ресурсів не проводилася.
*17. Станом на 8 січня 1945 року відділ робітничого постачання має власне стадо – дві корови, вгодованість яких становить нижче середнього рівня, на стійловий період кормами скотина не забезпечена.
8 січня 1945 року було зарізане теля, акт на забій складено й підписано директором ліспромкомбінату Г-вим та начальником відділу робітничого постачання Є-вим, без участі ветеринара було вказано, що теля було «важко хворе», але м’ясо того ж дня було розподілене між керівництвом ліспромкомбінату по 2 кілограми й було спожите без будь-якого заключення лікаря про його придатність до споживання. Напрошується висновок, що забій теляти було зроблено не через те, що воно «було при смерті», а через те, що потрібна була телятина.
*18. Відділ робітничого постачання засіяв озимих культур 5 гектарів, але жодного документу на підтвердження цього немає.
*19. За відділом робітничого постачання закріплено кілька гектарів землі, підготовка до весняних польових робіт не проводиться, насіння немає.
*20. Овочів у мережі громадського харчування немає».
Продовження буде.
Михайло ПОЛЯНИЦЯ,
Юрій ПЕТРУХІН.