З історії судочинства в Болехові

ВІДХИЛЯЮЧИ ЗАВІСУ МИНУЛОГО...
Встановлення права власності.
Проблеми, котра на даному етапі опрацьовується співавторами проекту “З історії судочинства в Болехові”, стосується й ще один документ. В ньому йде мова про те, що 04 червня 2014 року Болехівський міський суд в складі головуючого — судді Поляниці М.М., з участю секретаря судового засідання Ганчар Т.І., представника позивача Дуткевича М.В., представника позивача Шиян Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом В.Ю.В. до Тисівської сільської ради “Про визнання права власності на спадкове майно” та за позовом В.Д.В. до В.Ю.В. “Про визнання права власності на спадкове будинковолодіння”, встановив наступне.
В.Ю.В. 07.08.2013 року звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати за ним право власності на спадкове майно у вигляді домоволодіння, яке знаходиться в с. Тисів, після смерті його матері спадкодавця В.Г.М., яка настала 1992 року. Частину спадщини він прийняв у 1996 році. Інших спадкоємців першої черги, крім нього, немає. Прийняти у встановленому порядку спадщину не має можливості, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на домоволодіння.
22.08.2013 року В.Д.В. Звернувся до суду з зазначеною позовною заявою, в якій просить визнати за ним право власності на 1/2 спадкового майна, а саме — домоволодіння після смерті його матері спадкодавця В.Г.М., яка настала 1992 року. Спадкове майно знаходиться в с. Тисів. Вважає, що фактично прийняв спадщину після смерті матері, оскільки після її смерті почав користуватися належними їй речами. Прийняти у встановленому порядку спадщину не має можливості, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на домоволодіння.
В судовому засіданні представник позивача за дорученням Дуткевич М.В. позовні вимоги В.Ю.В. підтримав та просить визнати за довірителем право власності на спадкове майно за законом, що складається з житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами і яке розташоване в с. Тисів. Позов В.Д.В. не визнав, зазначивши, що останній не звернувся у встановлений законом термін до нотаріальної контори про прийняття спадщини, а тому не має права на спадщину. Просить у позові В.Д.В. відмовити.
Представник позивача Шиян Л.І. В судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримала та просила визнати за В.О.Д., оскільки вона стала спадкоємцем за законом після смерті позивача В.Д.В., право власності на спадкове майно за законом, яке складається з 1/2 частини будинковолодіння, яке розташоване в с. Тисів, що належало спадкодавцю В.Г.М., яка померла 1992 року.
В ході судового розгляду представником Тисівської сільської ради було зазначено, що М., син позивача В.Д.В. проживав в будинку з бабцею (спадкодавцем В.Г.М.) та дідусем до повноліття. В.Д.В. часто приїжджав у с. Тисів до вказаного будинку. В.Ю.В. В с. Тисів не бачив, останній проживав у м. Болехові.
Свідок Г.А.Ю. в судовому засіданні підтвердила те, що син В.Д.В. проживав у будинку в с. Тисів з бабцею й дідусем. На похоронах В.Г.М. був В.Д.В. З 1995 року ключі від будинку знаходилися у неї, після смерті батьків Д. Забрав сина до себе. Ще за життя батьків Д. Приїжджав приблизно 2 – 3 рази в рік. В.Ю.В. приїхав у місяці липні 2013 року.
Свідок П.Г.Ю. зазначила в судовому засіданні, що після того, як захворів В.В.Ю., син Д. приїхав і деякий час про нього піклувався і був присутній на похороні, а сина В.Ю.В. На похороні не було. Після похорону В.Д.В. зробив огорожу. Батьки сторін ще за життя говорили, що будинок буде належати М. - синові В.Д.В.
Свідок П.В.Д. вказав, що він був присутній на похороні, коли помер В.В.Ю., і також були присутні сини покійного В.Д.В. і В.Ю.В., а на похороні В.Г.М. Синів не було. Д. він направив телеграму про смерть матері.
Суд, вислухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши та оцінивши матеріали справи в їх сукупності приходить до наступного висновку.
Нормами ст. 3 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.
Ст. 60 зазначеного кодексу передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Судом встановлено, що спір між сторонами виник зі спадкових правовідносин.
В ході судового розгляду встановлено, що після смерті В.Г.М., яка настала 1992 року, відкрилася спадщина на належне їй майно.
З довідки Тисівської сільської ради встановлено, що згідно записів у погосподарській книзі № 8 Тисівської сільської ради за 1991 — 1995 роки в житловому будинку, який знаходиться в с. Тисів і належав померлій В.Г.М., на день її смерті вона була приписана і проживала в ньому одна. В.В.Ю. - чоловік В.Г.М. Помер 1986 року, що підтверджується копією свідоцтва про смерть. Довідка, видана ОКП Івано-Франківським ОБТІ В.Ю.В. свідчить про те, що реєстрація права власності на домоволодіння в с. Тисів не проводилася (за архівними даними). З довідки, виданої виконкомом Тисівської сільської ради В.Ю.В. вбачається, що житловий будинок в с. Тисів та який належав його батькам, побудований у 1950 році з дотриманням діючих на той час будівельних норм і стандартів та придатний до експлуатації. Згідно записів у погосподарській книзі Тисівської сільської ради № 10 за 1986 — 1990 роки за гр. В.В.Ю. рахувався житловий будинок в с. Тисів. На день його смерті були зареєстровані він та В.Г.М. Згідно записів у погосподарській книзі № 8 за 1991 — 1995 роки в житловому будинку в с. Тисів гр. В.Г.М. проживала одна до дня смерті.
Місцем відкриття спадщини та часом відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, яке визначається за правилами ст. ст. 17, 525, 526 ЦК України в редакції 1963 року. Нормами ст. 527 зазначеного Кодексу встановлено, що спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця. Згідно ст. 525 ЦК України (в редакції 1963 року) при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти, дружина і батьки померлого.
У відповідності до ст. 548 ЦК України (в редакції 1963 року) для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Ст. 549 зазначеного кодексу встановлено, що спадкоємець визнається таким, що прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, або якщо подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Нормами ст. 533 ЦК України (в редакції 1963 року) спадкоємець за законом вправі відмовитися від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Судом встановлено, і це не оспорюється сторонами, що В.Ю.В. та В.Д.В. є синами спадкодавця В.Г.М., яка померла 1992 року, отже у відповідності до ст. 529 ЦК України (в редакції 1963 року) є спадкоємцями першої черги.
В.Ю.В. прийняв спадщину після смерті матері, що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом від 2006 року.
Суд приходить до висновку, що В.Д.В. прийняв спадщину після смерті матері В.Г.М., оскільки фактично вступив у володіння спадковим майном. Підставами для такого висновку суду служать наступні об'єктивні дані, отримані в ході судового розгляду.
Про те, що В.Д.В. після смерті матері проживав у батьківському будинку в с. Тисів ствердили в судовому засіданні свідки Г.Г.Ю., П.Г.Ю., а також про це вказує у своєму запереченні відповідач В.Ю.В.
Надані представником позивача Шиян Л.І. для огляду в судовому засіданні Біблія 1903 року “Євангелія від св. Марка, Луки” та шкатулки, на яких знаходяться фотографії батьків позивача В.В.Ю. та В.Г.М. підтверджують, що вказане майно, яке належало спадкодавцеві, перебувало у володінні позивача В.Д.В.
У суду немає підстав ставити під сумнів те, що В.Д.В. фактично вступив у володіння спадковим майном після смерті матері, оскільки Біблія 1903 року “Євангелія від св. Марка, Луки” та шкатулки, на яких знаходяться фотографії В.В.Ю. та В.Г.М. є сімейними реліквіями спадкодавця.
Судом не здобуто доказів того, що В.Д.В. у встановлений ст. 533 ЦК України (в редакції 1963 року) шестимісячний термін відмовився від прийняття спадщини, таких доказів не надано й В.Ю.В.
Суд визнає довідку ТзОВ “Житлово-Експлуатаційна компанія” м. Мегіон, Ханти-Мансійського автономного округу Російської Федерації від 2013 року про те, що спадкодавець В.Г.М. проживала в м. Мегіон з 18.01.1992 р. по 18.05.1993 р. як таку, що не відповідає фактичним даним, оскільки спростовується довідкою Тисівської сільської ради від 2013 року та показами опитаних в судовому засіданні свідків, які зазначили, що мати позивачів постійно проживала в селі й нікуди не виїжджала.
За таких обставин суд приходить до висновку, що В.Ю.В. та В.Д.В. як спадкоємцям першої черги після смерті спадкодавця В.Г.В. належить по 1/2 спірного майна, а саме будинковолодіння в с. Тисів.
Відповідно до Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.022012 р. № 296/5, встановлено: якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, що підлягає реєстрації (за винятком земельної ділянки), нотаріус вимагає, крім правовстановлюючого документу, витяг з Реєстру прав власності. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
У відповідності до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Положення ст. 1218 ЦК України встановлює, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті.
Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 1220, ч. 1 ст. 1222, ч. 3 ст. 1223 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи, часом відкриття спадщини в такому випадку є день смерті особи. Спадкоємцями можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Частинами 1, 3 ст. 1268, ч. 1 ст. 1269, ч. 1 ст. 1270 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 Кодексу він не заявив про відмову від неї. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
За змістом зазначених норм прийняття особою спадщини обумовлюється або постійним проживанням спадкоємця із спадкодавцем на час відкриття спадщини, або, в разі відсутності наведених вище обставин, поданням до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини у визначений ч. 1 ст. 1270 ЦК строк.
Ухвалою суду від 31 жовтня 2013 року провадження у даній справі було зупинене у зв'язку зі смертю позивача В.Д.В.
З копії заяви, яка подавалася до нотаріуса нотаріального округу м. Мегіон Ханти-Мансійського автономного округу Юрги Тюменської області вбачається, що про прийняття спадщини за законом після смерті В.Д.В. заявила В.О.Д. Нотаріусом нотаріального округу м. Мегіон В.О.Д. видано свідоцтво про право власності на спадкове майно у вигляді автомобіля та грошових вкладів після смерті спадкодавця В.Д.В. Ухвалою суду від 04 червня 2014 року В.О.Д. залучено до участі в справі як правонаступника В.Д.В.
Перешкодою у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом стала відсутність у спадкодавця правовстановлюючого документу на домоволодіння, яке розташоване в с. Тисів. Суд вважає, що В.Ю.В. та В.Д.В. прийняли спадщину після смерті спадкодавця В.Г.М. і вона належить їм з часу відкриття.
За таких обставин суд приходить до висновку, що позов В.Ю.В. підлягає до часткового задоволення, а позов В.О.Д. – до повного задоволення.
За В.Ю.В. визнав право власності на спадкове майно за законом, що складається з 1/2 житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, яке розташоване в с. Тисів і яке належало спадкодавцеві В.Г.М. Туди входить, згідно технічного паспорта, житловий будинок площею 95,8 кв. м, літня кухня площею 18,9 кв. м, шопа площею 6,5.кв. м, стайня площею 38,8 кв. м, стодола площею 32,5 кв. м, шопа площею 16,3 кв. м, шопа площею 12,5 кв. м, вбиральня, криниця, огорожа, загальною вартістю 77 872 грн.
В решті позову, а саме у визнанні права власності на 1/2 житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, яке розташоване в с. Тисів, що належало спадкодавцеві В.Г.М., відмовлено.
За В.О.Д. слід визнати право власності на частину будинковолодіння, що складається з 1/2 житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, яке розташоване в с. Тисів, що належало спадкодавцю В.Г.М., яка померла 1992 року, куди входить, згідно технічного паспорта, житловий будинок площею 95,8 кв. м, літня кухня площею 18,9 кв. м, шопа площею 6,5 кв. м, стайня площею 38,8 кв. м, стодола площею 32,5 кв. м, шопа площею 16,3 кв. м, шопа площею 12,5 кв. м, вбиральня, криниця, огорожа, загальною вартістю 77 872 грн.
Зауважено, що рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Болехівський міський суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
P.S.
І вкотре судом поставлено крапку у спорі щодо спадкового майна, учасниками, якого були найближчі між собою люди, які не захотіли за доброї волі та згоди розділити батьківське майно.
* * *
Поданим вище викладом судового рішення ми завершуємо один з розділів проекту, який має назву “З історії судочинства в Болехові” і з яким наші читачі змогли ознайомитися в соцмережах всесвітньої павутини й на офіційному сайті Болехівського міського суду під спільним заголовком “Встановлення права власності на житло”. Далі читачі зможуть ознайомитися з викладом інших архівних матеріалів, котрі стосуються судочинства на теренах Болехівщини.
З повагою
Михайло ПОЛЯНИЦЯ,
Юрій ПЕТРУХІН.