З історії судочинства в Болехові

З історії судочинства в Болехові
ВІДХИЛЯЮЧИ ЗАВІСУ МИНУЛОГО...
Встановлення права власності.
Шановні наші читачі. Просимо вибачення, більше місяця не публікували свіжих дописів, що пов’язано з об’єктивними причинами.
Сьогодні продовжуємо наші публікації.
Судове протистояння, котре вже четвертий рік тривало поміж найближчими членами однієї з родин Болехова та стосувалося визнання права власності на будинок по вул. Січових Стрільців, завершилося УХВАЛОЮ Колегії суддів судової палати в цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
16 травня 2012 року колегія в складі головуючого Олійник А.С., суддів Амеліна В.І., Гончара В.П., Дербенцевої Т.П., Карпенко С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом К.К.С. до К.В.І. про визнання права власності на будинок та за зустрічним позовом К.В.І. до К.К.С., Д.О.І. про визнання права власності за касаційною скаргою К.В.І. на рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 27 квітня 2010 року встановила наступне.
У серпні 2008 року К.К.С. звернулася до суду із вказаним позовом і просила визнати за нею право власності на будинок по вул. Січових Стрільців у м. Болехові, мотивуючи свої вимоги тим, що після смерті її чоловіка К.І.О., 1 січня 1995 року, який був власником вказаного будинку, спадщину фактично прийняла тільки вона. У подальшому доповнила позов і просила визнати недійсним свідоцтво про право власності К.В.І. на спірне домоволодіння, видане 9 листопада 2005 року на підставі рішення виконавчого комітету Болехівської міської ради Івано-Франківської області від 18 жовтня 2005 року № 299, що скасоване.
К.В.І. звернувся до суду із зустрічним позовом про визнання права власності на 1/2 частину будинку по вул. Січових Стрільців у м. Болехові, мотивуючи свої вимоги тим, що на момент смерті батька (К.І.О.) був зареєстрований і проживав у вказаному будинку, виконував ремонтні роботи, будував господарські споруди, тому фактично прийняв спадщину, яка повинна становити 1/2 частину спадкового майна.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Рішенням Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 16 листопада 2009 року позов К.К.С. задоволено частково. Визнано недійсним свідоцтво про право власності № 3285/22, видане на ім’я К.В.І. 9 листопада 2005 року. Визнано за К.К.С. право власності на 3/4 частини будинковолодіння по вул. Січових Стрільців у м. Болехові Івано-Франківської області.
Зустрічний позов К.В.І. задоволено частково. Визнано за К.В.І. право власності на 1/4 частину будинковолодіння, про яке йдеться.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 27 квітня 2010 року рішення Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 16 листопада 2009 року скасовано в частині визнання за К.В.І. права власності на 1/4 частину будинковолодіння по вул. Січових Стрільців у Болехові та відмови К.К.С. у задоволенні позову в повному обсязі з ухваленням у цій частині нового рішення, яким позов К.К.С. задоволено. Визнано за К.К.С. право власності на спірне будинковолодіння. В задоволенні зустрічного позову К.В.І. відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
У касаційній скарзі К.В.І. просила скасувати рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 27 квітня 2010 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свої вимоги порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Згідно з п. 2 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», зміненого Законом України від 20 жовтня 2011 року № 3932-VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо розгляду справ Верховним Судом України», що набрав чинності 13 листопада 2011 року, касаційні скарги (подання), не розглянуті Верховним Судом України до 1 листопада 2011 року включно, передаються ним до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, про що постановляється ухвала. Розгляд таких справ Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ починається спочатку.
Ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 16 листопада 2011 року справа передана до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши в межах касаційної скарги правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Суд першої інстанції, задовольняючи частково первісний і зустрічний позови, виходив із того, що після смерті К.І.О. спадщину фактично прийняла його дружина К.К.С. і син К.В.І. і визнав недійсним свідоцтво про право власності К.В.І. на спірне домоволодіння як таке, що видане на підставі незаконного рішення виконавчого комітету Болехівської міської ради Івано-Франківської області від 18 жовтня 2005 року № 299, що скасоване.
Скасовуючи рішення суду в частині визнання права власності на спадкове майно, апеляційний суд виходив із того, що К.В.І. не довів прийняття ним спадщини і подав 25 серпня 2005 року заяву про видачу К.К.С. свідоцтва про право на спірне спадкове майно, не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що останній вступив в управління або володіння спадковим майном, чи подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, а навпаки надав заяву про те, що не заперечує проти видачі свідоцтва про право на спадщину К.К.С. Проте такі висновки апеляційної інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та на законі не ґрунтуються.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням виконавчого комітету Болехівської міської ради № 66 від 24 березня 1961 року К.І.О. надано дозвіл на будівництво індивідуального житлового будинку по вул. Січових Стрільців у м. Болехові Івано-Франківської області.
К.К.С. і К.І.О. перебували у зареєстрованому шлюбі з 27 квітня 1957 року. 1 січня 1995 року К.І.О. помер.
Правовстановлюючий документ про право власності на вказане домоволодіння спадкодавець не оформляв.
Оскільки спадщина після смерті К.І.О. відкрилася 1 січня 1995 року, тобто до 1 січня 2004 року, суд апеляційної інстанції правильно застосував чинне на той час законодавство, зокрема, Цивільний кодекс Української РСР від 18 липня 1963 року.
Згідно ст. 529 ЦК Української РСР спадкоємцями першої черги за законом спадкового майна К.І.О. є його дружина К.К.С. та діти К.В.І. та Д.О.І.
Для надбання спадщини за правилами ст. ЦК Української РСР необхідно, щоб спадкоємоць її прийняв.
За положеннями ст. 549 ЦК Української РСР визнавалося, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Судами встановлено, що К.К.С. вступила в управління спадковим майном і 25 серпня 2005 року подала до нотаріальної контори заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину, однак свідоцтво не видане у зв’язку з відсутністю правовстановлюючого документу на спадкове майно.
Згідно п. 124 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженої наказом Міністра юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 року № 45/5, доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном серед іншого можуть бути довідка управління будинками, виконавчого комітету місцевої Ради депутатів трудящих про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або запис у паспорті спадкоємця чи в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний у спадковому будинку в період шести місяців після дня смерті спадкодавця.
Встановивши з досліджених судом першої інстанції паспорта К.В.І., будинкової книги, заяви про видачу паспорта та показань свідків Ф.О.М., П.О.С., К.В.О., Д.І.В., що К.В.І проживав у спірному домоволодінні разом з батьком і після смерті останнього вступив у володіння будинком, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що К.В.І. є таким, що прийняв спадщину і вона йому належить з часу відкриття спадщини. Із заявою про відмову від спадщини у строк, визначений ст. 533 ЦК Української РСР К.В.І. не звертався.
Судом першої інстанції вірно визначені частки кожного спадкоємця на спадкове майно з урахуванням ст. 22 Кодексу про шлюб та сім’ю України від 20 червня 1969 року.
Під час встановлення зазначених фактів судом першої інстанції не були порушені норми процесуального права, рішення суду відповідає вимогам матеріального права та встановленим обставинам справи й скасоване помилково.
За змістом ч. 1 ст. 339 ЦПК України встановивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення апеляційної інстанції й залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ УХВАЛИЛА: касаційну скаргу К.В.І. задовольнити. Рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 27 квітня 2010 року скасувати, рішення Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 16 листопада 2009 року залишити в силі.
Зазначено також, що дана ухвала оскарженню не підлягає.
Документ підписали головуючий суддя Олійник А.С., а також судді Амелін В.І., Гончар В.П., Дербенцева Т.П., Карпенко С.О.
P.S.
Нагадаємо нашим читачам, що рішенням Болехівського міського суду було визнано за однією з сторін право власності на ¾ ( три четвертих) , а за другою стороною на ¼ (одну четверту) домоволодіння по вул. Січових стрільців у м. Болехові.
З повагою М. Поляниця
Ю. Петрухін.