З історії судочинства в Болехові

Відповідь на одне з двох запитань, котрі виникли в процесі розкриття теми «Закону розбитих вікон», - «Хто винен?» - ми частково розкрили вище. Що ж до відповіді на запитання «Що робити?», то вона, на думку співавторів проекту, випливає з фактичного розкриття вище означеної теми. Тобто, на нашу думку, саме життя змушує в таких випадках застосовувати елементарне правило – «Чисто не там, де прибирають, а там, де не смітять». Тобто, якщо людина порушує, і при тому цілком свідомо, правила суспільного співжиття, - незалежно від того, чи вона кинула на хіднику під ноги недопалка, чи вкрала цукерку в супермаркеті, чи якимось іншим чином порушила встановлені людською спільнотою правила і закони, її слід виховувати, в тому числі й притягуючи за те чи інше порушення до відповідальності. Для таких кроків, окрім осуду оточуючих, й існує в кожній державі третя гілка влади – судова. Це в тому випадку, коли в потенційного порушника встановлених правил і рамок співжиття бракує елементарного виховання, елементарної поваги до оточуючих і превалювання в його характері гордині – мовляв, мені все можна, бо це є «Я!». Нагадаємо, до речі, що саме гординя належить до найбільших людських гріхів, котрі не прощаються Всевишнім…
Нижче подаємо кілька реальних прикладів, заснованих на матеріалах судових розглядів.
РЕШІТКА: ПОЦУПИТИ, ПРОДАТИ І… ПОТРАПИТИ
23 квітня 2015 року Болехівський міський суд розглянув у відкритому судовому засіданні під головуванням судді Володимира Сметанюка кримінальну справу про обвинувачення мешканця Болехова А.Б. у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.185 Кримінального кодексу України. В процесі розгляду встановлено, що А.Б. 10.12.2008 року був засуджений Болехівський міським судом за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. Однак після відбуття покарання належних для себе висновків не зробив, на шлях виправлення не став та повторно вчинив корисливий злочин. 24 лютого 2015 року в вечірній час А.Б. вчинив спробу викрасти з віконних отворів недобудованого приміщення дитячого садка колишнього Болехівського лісокомбінату, що в центральній частині Болехова, дві металеві решітки розміром 150 на 150 сантиметрів кожна, аби відтак продати їх, чим заподіяв виконавчому комітетові Болехівської міської ради матеріальної шкоди на загальну суму 1105 гривень.
В судовому засіданні обвинувачений вину визнав повністю та, підтвердивши викладені обставини, просив суворо не карати. Представник потерпілої сторони в судове засідання не з’явився, подавши заяву про слухання справи без його присутності й про підтримання пред’явленого обвинувачення. Також А.Б. заявив клопотання про недоцільність дослідження доказів щодо обставин вчинення злочину, оскільки він не оспорює фактичні обставини справи. Прокурор не заперечував щодо такого клопотання і його суті. 
Суд, погодившись з позиціями, точками зору й клопотаннями сторін, при призначенні міри покарання, відповідно до ст. ст. 65, 66, 67 КК України, бере до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного а також обставини справи, що пом’якшують та обтяжують покарання.
Обставинами, котрі пом’якшують покарання є щире каяття у вчиненому злочині. Обставин, котрі обтяжують покарання, судом не встановлено.
Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку в наркологічному та психоневрологічному кабінеті не перебуває, у відповідності до вимог ст. 89 КК України є особою, судимість якої не погашена, раніше притягувався до кримінальної відповідальності й був засуджений за вчинення аналогічного злочину, при цьому належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став, не зайнятий корисною справою, проявляє схильність до протиправної поведінки, на підставі чого суд прийшов до переконання, що його виправлення можливе тільки в умовах тимчасової ізоляції від суспільства і призначив йому покарання в межах санкції ч. 2 ст. 185 КК України. На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 369 – 374 КПК України суд ухвалив визнати А.Б. винним у вчиненні кримінального правопорушення та призначити йому покарання у вигляді трьох місяців арешту.
Після вищеописаного судового засідання не минуло й двох місяців, як головний фігурант попередньої справи знову наступив на ті самі граблі. Знайомимося з викладом ще одного судового документу.
4 червня 2015 року відбулося відкрите судове засідання Болехівського міського суду під головуванням судді Ольги Головенко щодо обвинувачення болехівчанина А.Б., котрий 10.12.2008 був засуджений Болехівський міським судом за ч.3 ст.185 Кримінального кодексу України до 3 років позбавлення волі, а 23 квітня 2015 року був засуджений тим же судом за ч. 2 ст. 185 Кримінального кодексу України до 3 місяців арешту, належних висновків все ж не зробив, на шлях виправлення не став та знову вчинив корисливий злочин.
На початку березня місяця 2015 року в передвечірній час А.Б. в тій же самій недобудові, котра за тридцять років так і не стала дитячим садком, знову зробив спробу поцупити дві металеві решітки розміром 150 на 150 сантиметрів, чим вдруге заподіяв виконавчому комітетові Болехівської міської ради матеріальної шкоди на загальну суму 1105 гривень.
А.Б. вину у вчиненому визнав і пояснив, що на такий крок його знову штовхнула відсутність засобів для існування. Реалізувати вкрадене не встиг, працівникам міліції зізнався у вчиненому, решітки віддав добровільно. Сказав також, що хибність своїх дій усвідомив, у вчиненому щиро розкаюється та просить суворо не карати.
Представник міської ради на судове засідання не з’явився, в поданій заяві просив розгляд справи проводити без його участі, претензії матеріального характеру до А.Б. відсутні, збитки ним відшкодовано, просить обвинуваченого суворо не карати.
Провівши всі необхідні судові процедури, про котрі розказано в попередньому сюжеті щодо поцуплених решіток, суд зазначив, що при призначенні покарання необхідно застосувати правила ч. 4 ст. 70 КК України, де зазначено, що якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще й в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку, то в цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в ст. 72 цього Кодексу.
Керуючись ст. 314, 370, 373, 374, 469, 471, 474 – 475 КПК України суд ухвалив визнати А.Б. винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.185 КК України та призначив йому покарання у виді чотирьох місяців арешту.
Між іншим, згаданий довгобуд у центрі міста Болехова – яскрава ілюстрація до закону розбитих вікон. Те, що покинули його напризволяще, на цілковите знищення плином невблаганного часу – цілком інша тема для цілком іншої розмови. Але в тому, що його, отой посивілий від часу довгобуд, дотепер не розтягнули по цеглині, напевно, немаловажну роль відіграло вчасне зупинення хоч деяких розтягувачів недобудови «на запчастини». Бо після їхніх успішних крадіжкорейдів сюди б, не боячись нікого, приїжджали би вже вантажівками.
Продовження буде.
Михайло Поляниця
Юрій Петрухін