Відхиляючи завісу минулого

З історії судочинства в Болехові
ВІДХИЛЯЮЧИ ЗАВІСУ МИНУЛОГО…

ПРОБЛЕМИ СПІВПОСІДАННЯ
Наступні публікації результатів науково-історичних розвідок співавторів проекту стосувалися проблем співпосідання, котрі виявилися чи не найбільш обсяговими й інформаційно насиченими. Вони були оприлюднені на сторінках газети «Ратуша» № 36 (1029) від 29 вересня 2017 р., № 37 (1030) від 6 жовтня 2017 р., № 38 (1031) від 13 жовтня 2017 р., № 40 (1033) від 27 жовтня 2017 р., № 41 (1034) від 3 листопада 2017 р., № 42 (1035) від 10 листопада 2017р., № 43 (1036) від 17 листопада 2017 р., № 44 (1037) від 24 листопада 2017 р., № 45 (1038) від 1 грудня 2017 р., № 46 (1039) від 8 грудня 2017 р. Різноманітні аспекти цього питання розкривалися у викладах, у реальній більшості своїй, судових матеріалів, опублікованих у поданих вище випусках газети «Ратуша» під заголовками «Спір у Гузієві Старому»; «Звернулися з апеляцією, але…»; «Земельні проблеми у нивах «Великий верх» і «Під Середньою горою»; «Суд поклав край протистоянню сусідів-співвласників»; «Дах – спільний, двері – нарізно»; «Доктор Арон Райфайзен»; «Реальний розподіл – за умови переобладнання будинку»; «Позов задоволено частково…»; «…Апеляційний суд з рішенням погодився»; «За нововиявленими обставинами»; «Позов задовольнити, приміщення звільнити». Розпочинаючи інформаційний блок, котрий стосується проблем спів посідання, співавтори звертають увагу на те, що володіння й користування землею, як і будь-якою іншою нерухомістю, - тема така сама давня, як і увесь світ. Доступ до клаптика, більшого чи меншого, земельних угідь за часи існування людства здобувався різними методами. Хтось, користуючись владними повноваженнями, збільшував терени своїх державних чи приватних володінь силою зброї й ціною незліченної кількості людських жертв, що ми, до речі, спостерігаємо й по сьогоднішній день. Хтось йшов цивілізованим шляхом, вдаючись у випадку виникнення непорозумінь до третьої сторони, котра брала на себе роль неупередженого арбітра. Саме про такий випадок починається розмова в першій з публікацій на тему співпосідання, в котрій зроблено спробу заглянути в аннали історії міжлюдських взаємовідносин і відхиляючи двері архівних сховищ. Й черговий раз мусить прозвучати зауваження, що байдуже ставлення до накопичення і зберігання будь-яких документів в усі часи знову ставить авторів пропонованого увазі читачів історико-дослідницького проекту в доволі складне становище. У більшості судових справ минулих як років, так і століть бракує важливих документів, через що іноді доводиться лишень констатувати факт того чи іншого нюансу судової справи, не маючи можливість охопити її цілісність і зробити якісь однозначні висновки чи узагальнення.
Однак на фоні тих труднощів тішить те, що оті розрізнені факти будуть не тільки оприлюднені, але й дадуть можливість майбутнім дослідникам нашої історії оперувати вже хоч трохи впорядкованими даними, аби відтворювати в майбутньому відносно цілісну картину минулого.
РОЗПОЧИНАЄТЬСЯ серія публікацій документом польською мовою під назвою «Процесуальне повноваження», котрий свідчить про те, що підписант доручає адвокатові Владиславові Обмінському представляти його інтереси «в спорі проти Настуні зі Стефанських Гошовської і товариства» щодо допуску до співпосідання (спільного користування) землею. Це доручення підписане в Болехові 23 квітня 1935 року особисто Николою Гошовським. Далі перед нами – Подання адвоката, котре зареєстроване в Суді Гродському в Болехові 8 травня 1935 року. Вартість предмету спору становить 950 злотих. З наявних документів можна зробити висновок, що позивач вимагає від своїх близьких і далеких родичів допуску до «співпосідання й співвикористання» спадковими земельними угіддями. Щодо вартості предмету спору – 950 злотих – то на цьому факті співавтори зупиняються дещо детальніше. Вони зауважують, що для того, аби зрозуміти вагу цієї суми, слід вдатися до короткого інформаційного екскурсу. Вікіпедія повідомляє наступне: «Впроваджений в обіг 29 квітня 1924 р. [в період Другої Речі Посполитої] в результаті грошової реформи, впровадженої міністром фінансів Владиславом Грабським, злотий замінив польську марку, котра була запозичена у Німеччини. Нова валюта опиралася на золотовалютний паритет, вартість 1 (одного) злотого встановлено на рівні 0,1687 грама золота».
Співавтори зауважують, що, виконавши нескладні підрахунки, встановимо, що тодішні 950 злотих були співвідносні 160,265 грама золота. Щоб знову перевести цю кількість дорогоцінного металу в гроші, а цікавлять нас, припустімо, нинішні, то досить дізнатися скільки нині коштує один грам золота й знову виконати нескладні арифметичні дії. Але як би там не було, гіпотетично понад 160 грамів цього жовтого металу – вагома, очевидно, на думку позивача причина, аби через неї позиватися до суду, нехай і з близькими родичами.
Нажаль, крім згаданого Позову, інших документів, котрі стосуються викладених вище фактів щодо судової справи про земельне співпосідання, порушеної Николою Гошовським з Гузієва – старого, в розпорядженні співавторів, як і в архівних сховищах, немає. Співавторам відомі тільки деякі початкові нюанси цієї судової справи й прізвища, крім позивача Николи Гошовського, решти її фігурантів (цитуємо за позовною заявою в перекладі з польської мови): «Настуня зі Стефанських Гошовська, вдова по св. п. Іванові від власного імені; Юзеф Гошовський син Івана; Стефан Гошовський син Івана; Дмитро Гошовський син Івана; Маруня Гошовська заміжня Корпан дочка Івана, рільники в Гузієві – старому». Однак сподіваємося, що в цьому селі проживають нащадки тих осіб, про котрих йшла мова. Можливо, їм щось відомо про перебіг цієї судової справи або мають у своєму розпорядженні стосовно неї будь-які документи. Було б обопільно корисно, якби в такому випадку хтось потурбував авторів цього історико-дослідницького проекту з якоюсь інформацією на цю тему.
НАСТУПНА група документів стосується майнового спору в селі Підбереж. Датована вона 1939 роком і стосується проблеми земельного співпосідання. В даному випадку позивачам йшлося про справедливий поділ спадкової земельної ділянки. Інтереси позивачів представляв адвокат з Болехова Петро Зволинський. Що стосується вироку суду в цій справі, то він виконаний польською мовою й вписаний від руки на спеціальному бланку. З цього документу дізнаємося, що суддею в Болехові на той час був магістр Т. Мюхлер, протокол засідання вів «протоколянт» Ф. Гаєвський. Повністю збереглася також мотиваційна частина судового рішення, також польською мовою, переклад котрої українською мовою поданий в газеті «Ратуша» (№ 36 від 29 вересня 2017 р., № 37 від 6 жовтня 2017 р.) Нині процитуємо тільки остаточний висновок судді: «…З вищеподаного випливає, що позовні вимоги є в цілому вмотивовані й через те підлягають задовільненню в сентенції вироку на підставі положень, передбачених [параграфом 825 і nast. u. s. austr.].
Висновки про кошти спору опираються на вказівки [art. 101 I 109 Kpc.], при чому поводовцям визнано нормальні тарифові кошти процесу».
Під цим текстом – особистий підпис, ймовірно, судді, який провадив розгляд цієї справи.
Через кілька днів після винесення судом вироку в цій справі (нагадується, що це відбувалося 16 червня 1939 року) адвокат Остап Площанський 23 червня 1939 року реєструє в Суді Бродському в Болехові від імені своїх поручителів наступний документ: «Внесок пізваних на спорялженнє вироку з узасадненням. Пізвані вносять спорядити з узасадненням тус. вирок в повищій справі з дня 16 червня 1939 р. ІІІ Ц 81/39 і повідомити про те їх процесового повновласника. За пізваних (особистий підпис) процесія повновласник».
Після відносно нетривалої паузи було підготовлено ще один документ, який свідчить про те, що відповідачі були категорично незгідні з рішенням судді Т.Мюхлера. Цей документ зареєстровано в Суді Гродському в Болехові 8 серпня 1939 року. В ньому йдеться про наступне: «…Позовники: Гнат Савчин і тов., рільники в Підбережні, до рук проц. повновласника Дра П. Зволинського, адвоката в Болехові. Пізвані: Юрко Савчин і тов., рільники в Підбережні, через проц. повновласника О. Площанського, адвоката в Болехові о допущеннє до співпосідання з пр. Апеляційна скарга пізваних від вироку Городського Суду в Болехові з дня 16 червня 1939 р. ІІІ Ц 81/39 До Окружного Суду в Стрию».
Текст цієї апеляційної скарги, підготовлений адвокатом О. Площанським українською мовою, зі збереженням мови, термінології й стилістики того часу поданий у газеті «Ратуша» № 37 від 6 жовтня 2017 року. Одночасно співавтори зазначають, що цей документ буде цікавим не тільки дослідникам нашої минувшини, але й юристам, правникам а також тим, хто цікавиться особливостями стилю й термінології рідної української мови. Нині подамо вимогову частину цієї апеляційної скарги, відсилаючи читачів для ознайомлення з мотиваційним текстом до зазначеного вище випуску газети «Ратуша». Отже, адвокат повідомляє Окружний Суд в Стрию: «Пізвані оскаржують вирок Городського Суду в Болехові… з причини хибної оцінки справи під фактичним і правним оглядом і з причини недокладности розправи і вносять: 1/ змінити заскаржений вирок в цей спосіб, що Суд віддалює позовників з домаганням позову і засуджує від позовників солідарно в хосен пізваних до неподільної руки кошта процесу І й ІІ інстанції по приписаним нормам; 2/ або ухилити в цілості заскаржений вирок і звернути справу Судові І інстанції до поновного розпізнання при узглядненні коштів відкличного поступовання як дальших коштів процесу…»
Що стосується подальшого перебігу судового спору мешканців Підбережна щодо своїх парцель і земель спів посідання, а також яким було рішення Окружного Суду в Стрию, то можемо лишень висловлювати здогадки й припущення, бо жодних інших документів стосовно цієї судової справи в розпорядженні співавторів немає. Але наші припущення, в тому числі й припущення вдумливих читачів, можуть бути наближені до реальності, коли взяти до уваги дату написання апеляційної скарги – серпень місяць 1939 року. Бо вже у вересні того ж року наші терени були окуповані більшовицько-совєтськими «визволителями». А як окупанти «вирішували» й питання власності, в тому числі й на землю, й питання з власниками, нам аж надто дуже добре відомо…