Проблеми співпосідання. Історичні паралелі

                                                              З історії судочинства в Болехові
                                                               ПРОБЛЕМИ СПІВПОСІДАННЯ
                                                                  ІСТОРИЧНІ ПАРАЛЕЛІ


Наголосив на тому, що рішенням Болехівського міського суду від 1.06.2000 року проведено розподіл в натурі житлового будинку з виділенням часток. Згаданим судовим рішенням відповідача зобов’язано виконати певні будівельні роботи, які ним не проведено й на час розгляду справи. Земельна ділянка, на котрій розташована належна позивачу частка будинковолодіння передана у приватну власність рішенням Болехівської міської ради у 2001 року і у тому ж році видано Державний акт на право приватної власності на землю. Розподіл земельної ділянки проводився з участю Р. З метою уникнення конфліктів на належній позивачу землі збудували цегляну огорожу. Однак відповідач самовільно розібрав огорожу, чинить перешкоди у користуванні належною йому на праві приватної власності земельною ділянкою, не забравши з землі своє майно. Внаслідок таких дій відповідача, у позивача погіршилося здоров’я, соромно перед рідними, близькими, друзями через те, що відповідач так грубо порушує його право власності.
Р. свої позовні вимоги підтримав, позов П. не визнав. Р. суду показав, що він є власником половини будинковолодіння. П. самовільно збудувала огорожу при ґанку будинку та стіні стайні. Огорожу при ґанку будинку він розібрав. Також в рішенні Болехів¬ського міського суду нічого не сказано про будів-ництво огорожі. Вважає, що самовільно встановлена огорожа перешкоджає йому в користуванні спільним майном.
Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши та оцінивши матеріали справи в їх сукупності, приходить до наступного висновку. Позов П. до Р. про відшкодування завданої шкоди та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою підлягає частковому задоволенню. Позов Р. до П. про усунення перешкод в здійсненні прав користування спільним майном та відшкодування завданої моральної шкоди не підлягає до задоволення. Підставами для такого висновку суду служать фактичні обставини справи, встановлені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельну ділянку на підставі безоплатної передачі із земель комунальної власності. Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або землекористувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї та державну ре¬єстрацію, забороняється. Статтею 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основних свобод від 20.03.1952 року передбачено, що кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Конституцією України (ст. 41) передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Власники земельних ділянок відповідно до ст. 90 Земельного кодексу мають право споруджувати житлові будинки, виробничі та інші будівлі й споруди. Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом. Статтею 91 Земельного кодексу передбачено обов’язок власників земельних ділянок не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів. Статтею 375 Цивільного кодексу України передбачено право власника земельної ділянки зводити на ній будівлі, споруди, здійснювати перебудову. Відповідно до ст. 383 Ци¬вільного кодексу України власник квартири може на свій власний розсуд здійснювати ремонт і зміни в квартирі.
В судовому засіданні встановлено, що на підставі договору дарування за 1994 рік П. належить право власності на 1/2 частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд в м. Болехів по вул. М. Р. на підставі договору дарування за1997 рік належить право власності на 1/2 житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд в м. Болехів по вул. М. Рішенням Болехівського міського суду у 2000 році проведено реальний розподіл будинковолодіння з виділенням в натурі належних часток між П. та Р.
Судом встановлено, що земельна ділянка, на котрій розміщене згадане будинковолодіння, розділена між П. та Р. в рівних частинах. Рішенням Болехівської міської ради у 2001 році передана у приватну власність П. частина земельної ділянки площею 0,0834 га. а також у тому році отримано Державний акт на право приватної власності на землю. Представники Болехівського міського відділу земельних ресурсів у 2004 році склали акт обстеження, з якого вбачається, що на земельній ділянці, котра перебуває в приватній власності П. виявлено буду з собакою, ящик з будівельними матеріалами та смітник. Перестінок, який би розділяв земельні ділянки П. та Р. було розпочато будівництвом на земельній ділянці П. Огорожі між земельними ділянками немає. Збудований П. перестінок при ґанку відділив вхід від її частини будинку і вхід до частини будинку, що належить Р.
Як пояснив Р., позивач за первісним позовом у належній йому частині будинку не проживає. Оскільки він не має окремого заїзду до своєї частини будинку, то користується заїздом, котрий розташований на земельній ділянці П. На цій же земельній ділянці тримає автомобіль, собаку, свої будматеріали.
Р. не представлено суду жодних доказів того, що П. чинить йому перешкоди в користуванні спільною частковою власністю. Житловий будинок розділено на дві окремі квартири з виділенням їх в натурі. Також ним не представлено доказів того, що збудований перестінок на ґанку будинку порушив його право, як власника належної йому частки в будинковолодінні. Р. не наведено доказів того, що збудований П. перестінок при стіні стайні порушує його право спільної часткової власності.
Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що П. не порушив прав Р. на користування майном. Вимоги Р. є безпідставними. Р., самовільно розібравши збудований П. перестінок при ґанку будинку, порушив позивача за первісним позовом право як власника частини будинковолодіння на здійснення змін у квартирі (будинку).
Статтею 1167 Цивільного кодексу України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, котра її завдала, за наявності її вини. При визначенні розміру заподіяної моральної шкоди, суд бере до уваги те, що П. затратив кошти і фізичні зусилля на встановлення перестінку з метою відокремлення входу в належну йому частину будинку. Р. самовільно розібрав перестінок, чинить перешкоди у користуванні належною первісному позивачу на праві приватної власності земельною ділянкою, тримаючи на ній будівельні матеріали, собаку, будівельне сміття. П. внаслідок неправомірних дій Р. позбавлений права, як власник земельної ділянки, використовувати її на свій власний розсуд.
Таким чином з Р. на користь П. слід стягнути завдану моральну шкоду в сумі 1000 грн. В решті позову в частині відшкодування моральної шкоди на суму 4000 грн. відмовити.
Питання судових витрат по справі суд вирішує у відповідності з вимогами ст. ст. 75, 78 ЦПК України.
На підставі вищенаведеного, ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основних свобод від 20.03.1952, ст. 41 Конституції України, ст. ст. 81, 90, 91, 125 Земельного кодексу України, ст. ст. 375, 383, 1167 Цивільного кодексу України та керуючись ст. ст. 202, 203 ЦПК України, суд вирішив:
 «Позов П. до Р. задовольнити частково.
Зобов’язати Р. відновити перестінок при ґанку житлового будинку по вул. М в м. Болехів висотою 2 м 20 см, довжиною 1,5 м, шириною 25 см, забрати з належної П. на праві приватної власності земельної ділянки собаку, металевий ящик з будівельними матеріалами та автомобіль.
Стягнути з Р. на користь П. завдану моральну шкоду в розмірі 1000 (одна тисяча) грн..
В решті позову П. до Р. про відшкодування моральної шкоди на суму 4000 грн. відмовити.
В позові Р. до П. «Про усунення перешкод в здійсненні прав користування спільним майном та відшкодування завданої моральної шкоди» відмовити за безпідставністю.
Стягнути з Р. на користь держави державне мито в розмірі 17 (сімнадцять) грн.».
ДАХ – СПІЛЬНИЙ, ДВЕРІ – НАРІЗНО
Коли в наведеному вище факті сусіди не могли поділитися подвір’ям, то в даному випадку представникові Феміди довелося ділити один дах для двох окремих осіб. Але про все за порядком, тобто за фактами, викладеними в судовому документі. Отож, віртуально перенесемося в реалії одинадцятирічної давності.
В березні 2006 року Болехівський міський суд на своєму засіданні під головуванням судді Божени Бунчак розглянув справу за позовом І. до С. щодо реального розподілу будинковолодіння та земельної ділянки.
У процесі судового розгляду було встановлено, що відповідачка С. є мамою позивачки І. Після смерті батька позивачка та її мати успадкували певне майно. Їй, згідно зі свідоцтвом про право на спадщину, за законом належить 1/4 частина будинковолодіння, розташованого в Болехові. Решта 3/4 будинковолодіння належить відповідачці. Будинковолодіння складається з цегляного житлового будинку та господарських споруд – літньої кухні, стайні, стодоли, вбиральні, криниці, огорожі, воріт і розташоване на земельній ділянці площею 0,6 гектара.
На даний час поміж нею та відповідачкою склалися неприязні взаємовідносини. Відповідачка поміняла замки на вхідних дверях житлового будинку, забороняє їй користуватися ним, мотивуючи це тим, що все майно належить тільки їй, провокує конфліктні ситуації. Маючи у власності частину будинку, І. змушена винаймати для проживання житло. Такі обставини змусили її звернутися до суду з питанням реального розподілу будинковолодіння, разом з тим бажає й розподілу земельної ділянки, на якій розташоване це будинковолодіння.
В судовому засіданні позивачка зменшила свої позовні вимоги, просить винести рішення тільки про реальний розподіл будинковолодіння у відповідності до 1-го варіанту розподілу, визначеного судовою будівельно-технічною експертизою. За даним варіантом розподілу присудити їй житлову кімнату площею 19,1 м кв. вартістю 13606 гривень, стайню вартістю 3698 гривень та 1/4 частину огорожі вартістю 1310 гривень, всього на суму 14916 гривень. Оскільки за даним варіантом розподілу вона, як власник 1/4 частини будинковолодіння, мала б виплатити власникові 3/4 частин грошову компенсацію в розмірі 2788 гривень за перевищення реальної частки над ідеальною, просить із своєї реальної частки виділити відповідачці вбиральню вартістю 1088 гривень та повністю залишити криницю з вартістю її частки в розмірі 303 гривні. Проведення переобладнання будинку на суму 1313 гривень буде виконувати за свої кошти. Просить стягнути з відповідачки витрати, пов’язані з проведенням судової експертизи в сумі 400 гривень та витрати по оплаті адвоката в сумі 150 гривень.
Відповідачка в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, заперечує проти реального розподілу будинковолодіння, оскільки вважає, що позивачка не має права на частку спадкового майна і не бажає, щоб та проживала у її будинку.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Про те, що кожна із сторін має на праві приватної власності частки у спільному будинковолодіння, свідчать відповідні правовстановлюючі документи. Так, згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від позивачці І. після смерті батька належить 1/4 частина спадкового майна (будинковолодіння). Відповідачці С. згідно зі свідоцтвом про право власності належить 1/2 частини майна (будинковолодіння) та  1/4 спадкового майна (будинковолодіння) належить їй на праві приватної власності згідно свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті чоловіка. Таким чином позивачці на праві спільної часткової власності належить 1/4 частина спірного будинковолодіння, а відповідачці – 3/4 частини.
Також суд вважає, опираючись на висновки судової будівельно-технічної експертизи, що реальний варіант розподілу, обраний позивачкою, можливий за умови проведення ряду будівельно-технічних робіт.
Сам процес реконструкції будинку, визначений судом, нас на даному етапі не вельми цікавить, адже ми розглядаємо перебіг цього та інших судових засідань як фактичні приклади співпадання міжособистісних взаємовідносин в ракурсі перетинання історичних паралелей. Зазначимо лишень, що обсяг будівельно-ремонтних робіт був визначений судом доволі об’ємистий і трудомісткий.
Детально вивчивши суть справи і взявши до уваги всі докази надані сторонами, оцінивши їх у відповідності до норм діючого законодавства, керуючись внутрішнім переконанням суд прийняв рішення позов задовольнити і присудити І. згідно 1-го варіанту розподілу, запропонованого судовою будівельно-технічною експертизою, житлову кімнату площею 19,1 м кв. вартістю 13606 гривень, стайню вартістю 3698 гривень та 1/4 частини огорожі вартістю 1310 гривень. Далі чітко вказано решту часток, на котрих буде господарювати відповідачка, й ті роботи з реконструкції житлової будівлі, котрі повинні звести до мінімуму можливості виникнення конфліктів поміж двома головними фігурантами цієї судової справи. Також вирішено стягнути судові витрати в дохід держави з І. в сумі 135 гривень 61 коп. та з С. в сумі 502 гривні 55 коп. Натомість вирішено стягнути з С. на користь І. судові витрати, пов’язані з оплатою за проведення судової будівельно-технічної експертизи в сумі 800 гривень та з оплатою адвоката в сумі 150 гривень.
Продовження буде.
Михайло ПОЛЯНИЦЯ,
Юрій ПЕТРУХІН.