З історії судочинства в Болехові ЛІС І ДОВКОЛА НЬОГО ІСТОРИЧНІ ПАРАЛЕЛІ

Зісторії судочинства в Болехові

      ЛІС І ДОВКОЛА НЬОГО

      ІСТОРИЧНІ ПАРАЛЕЛІ

      Продовження, початок у попередній публікації

      Далі проведемо історичну паралель від описаних вище подій до наших днів.               

      Пропонуємо увазі читачів кілька судових розглядів щодо спроб крадіжки лісу в наші дні, у деякій мірі рівноцінних минулим. Порівняльний аналіз залишаємо на розсуд читачів, зауважимо лишень, що, як на наш погляд, змінилися тільки роки вчинення злочинів і технічні засоби: сокири і ручні пили були замінені бензопилам, а фіри – потужними автомашинами підвищеної прохідності. Водночас наголосимо, що в поданих нижче конспективних викладах судових матеріалів уникаємо розкриття справжніх імен та прізвищ обвинувачуваних, замінивши їх криптонімами. З якою метою ми це ро¬, сказано в одній з перших наших публікацій на тему історії судочинства на теренах Болехіщини.
       ПЛАТИТИ ЗА ДРОВА ВИРІШИВ «ЗАВТРА»

     Під час засідання Болехівського міського суду, котре відбулося в листопаді 1996 року під головуванням судді Василя Пулика, було розглянуто справу мешканця села Тисів К.М.І. Його було звинувачено в таємному викраденні державного майна. Суть цього правопорушення зводиться до наступного.

      Обвинувачений К.М.І. на початку листопада того року в урочищі «Спалений дуб», котре знаходиться в лісових угіддях Болехівського лісництва поміж містом Болехів і селами Танява й Тисів, завантажив на автомашину марки ГАЗ – 53 понад три кубометри паливних дров. Автомашиною кермував С.В.І., котрий погодився допомогти односельчанинові за символічну оплату бартером – десять літрів бензину. В даному випадку паливними дровами виявилося гілля, котре залишили ще торік лісозаготівельники після вивезення ділового лісу.        

      Але крадіжка від того не перестає бути крадіжкою…
На виїзді з урочища «Спалений дуб» приятелів-гілкозаготівельників з самовільно «прихватизованими» дровами затримали працівники міліції.

      В процесі судового слідства К.М.І. свої дії виправдовував тим, що за дрова лісництвові планував оплатити «завтра», а поспішав через те, що випала нагода скористатися траспортом. Забув, напевно, про героїв дуже відомого фільму, в котрому між ними відбувся обмін такими репліками: «А можна – спочатку стільці, а потім гроші?» - «Можна! Але гроші – наперед!»

      Суд уважно вивчив усі деталі справи, взяв до уваги пом’якшуючі обставини й те, що наступного ж після затримання дня К.М.І. оплатив лісівникам вартість завданих збитків, і покарав крадія штрафом у розмірі сто гривень.

       ЙОГО ЗАТРИМАЛИ ПРАЦІВНИКИ ЛІСОВОЇ ОХОРОНИ.

      Першого літнього місяця 2003 року Болехівський міський суд під головуванням судді Михайла Поляниці розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу щодо обвинувачення мешканця села Танява С.І.Д. у вчиненні незаконної порубки лісу. Було встановлено, що С.І.Д. наприкінці лютого 2003 року в кварталі 6 лісодільниці 15 Болехівського лісництва без будь-якого на це дозволу вчинив незаконну порубку трьох дерев породи «дуб» загальною масою 5,35 метра кубічного, чим завдав Болехівському держлісгоспові шкоди на 3274,20 гривні. Приготовлені до викрадення колоди обвинувачений за допомогою приятелів Г.А.І. та М.П.П. завантажив на автомашину ЗІЛ – 131. При виїзді з лісу крадіїв спочатку затримали працівники лісової охорони, до котрих через короткий проміжок часу приєдналися працівники міліції. За підсумками детального вивчення всіх обставин справи, поданих доказів і свідчень, а також деяких пом’якшуючих факторів, суд визнав С.І.Д. винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 246 Кримінального кодексу України і призначив йому покарання у вигляді штрафу в розмірі 850 гривень.

      ЗАКОРТІЛО ДУБІВ – ПОЗБУВСЯ БЕНЗОПИЛИ

      23 липня 2008 року післяполудневої пори мешканець села Підбереж Ю.І.В. вирішив збагатитися на кілька дубових колод. Озброївшись власною бензопилою марки «Хусварна – 357», він у лісовому насадженні неподалік річки Свіча «скарав на горло» чотири дерева породи «дуб», залишивши при землі два пні діаметром по 70 см, одного – 65см, й одного – 60 см. Цим він завдав шкоди Підберезькій сільській раді на суму 4122,50 гривні. А потреба в дубовій деревині була вкрай нагальна – Ю.І.В. пояснив, що дубові дошки були потрібні для виготовлення дверей і сходів у будинку, в котрому він проживає разом з батьками. Напевно, і двері, й сходи, вироблені з краденої деревини, входять більш міцні, якісні й довговічні…
Разом з односельчанами О.І.І. та Б.І.Ф. зрізані дуби покрикував на сім колод, котрі завантажили на автомобіль марки ЗІЛ – 157. Дорогою, вочевидь, до Гурієва на пилораму крадіїв затримали працівники міліції.

      Розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу про звинувачення Ю.І.В. у скоєнні злочину, передбаченого ст. 246 Кримінального кодексу України, суд під головуванням судді Михайла Поляниці визнав Ю.І.В. винним і призначив йому покарання у вигляді штрафу в розмірі 850 гривень. Крім того, в дохід держави конфісковано й знаряддя знищення дерев – бензопилу. Винуватець також відшкодував збитки, нанесені сільській громаді.

       ПЕНСІОНЕР ВИЗНАВ СВОЮ ПРОВИНУ

      27 березня 2014 року під час засідання Болехівського міського суду під головуванням судді О.С. Головенко було розглянуто справу про вчинення мешканцем села Козаківка П.В.В. кримінального правопорушення, передбаченого ст. 246 Кримінального кодексу України. В ході відкритого судового засідання було встановлено наступне.
Пенсіонер П.В.В. 16 січня 2014 року близько 15.00 год. з метою незаконної порубки деревини подався до лісового масиву відділку 34 кварталу 19 Сукільського лісництва Державного підприємства «Болехівське лісове господарство», котрий розташований поблизу Козаківки. Тут, послуговуючись бензопилою марки «Штіль», зрізав дві ялини загальним об’ємом 1,81 кубічного метра. Своїми протизаконними діями він заподіяв лісовому господарству шкоди на суму 3299,21 гривні.

       Після вивчення всіх обставин, котрі супроводжували дії обвинувачуваного, а також взявши до уваги його щире каяття у вчиненому й визнання своєї провини, а також і те, що П.В.В. добровільно компенсував лісовому господарству нанесену ним шкоду, суд прийняв наступне рішення. Самозваного «лісозаготівельника» визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 246 Кримінального кодексу України (Незаконна порубка лісу) та призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 1 рік з кон¬фіскацією незаконно здобутої деревини. Водночас, застосовуючи положення ст. 75 ККУ, засудженого П.В.В. звільнено від відбування покарання, йому встановлено один рік іспитового терміну. Ця умова передбачає деякі обмеження. Зокрема, П.В.В. був позбавлений права виїжджати за межі України на постійне місце проживання до іншої держави без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції. Він також зобов’язаний був повідомляти цей орган про зміну місця проживання.

       Незаконно здобуту деревину конфісковано в дохід держави.
       ВКРАДЕНІ ДУБИ ДОДОМУ НЕ ДОВІЗ…

     Вирішив незаконно розжитися деревиною й мешканець села Тисів П.М.В. Обвинувачення у вчиненому ним правопорушенні було розглянуте у відкритому судовому засіданні Болехівського міського суду під головуванням судді В.Б. Сметанюка у квітні 2015 року. У ході судового розгляду було встановлено наступне.

      Дев’ятого березня 2015 року близько 18.00 год. П.М.В. запряженою двома кіньми саморобною підводою, котру позичив у односельця С.М.В., попрямував до розташованого неподалік Болехова лісового масиву кварталу 23 Гузіївської технічної дільниці Долинського спеціалізованого агролісгоспу. Допомогти йому зголосилися громадяни С.М.В., Х.І.Ф. та С.В.М. Спільними зусиллями бензопилою «Штіль», котра належала Х.І.Ф., вони зрізали два дерева породи «дуб сироростучий», залишивши пеньки діаметром 50 см і 48 см. Загальна маса ліквідної деревини становила 2,04 кубометра. Ці стовбури, відокремивши їх від кореня, було покрижовано на чотири колоди, одну завдовжки 3,5 метра й три – завдовжки по три метри.

      За допомогою коней колоди було стягнуто до ґрунтової дороги, де їх завантажено на підводу й вивезено з лісу.

     Однак дорогою додому, поблизу села Тисів, зловмисників перепинили працівники Долинського, на той час, районного відділу внутрішніх справ, котрі й вилучили вкрадене й зафіксували факт правопорушення.

       Своїми діями П.М.В. заподіяв лісовому господарству шкоди на загальну суму 12233,26 гривні.

      Детально вивчивши всі обставини справи й взявши до уваги визнання П.М.В. своєї провини, суд вирішив визнати його винним у порушенні чинного законодавства і призначити йому покарання у вигляді штрафу в розмірі п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто винуватець сплатив за свої дії 850 гривень. З нього також стягнуто суму завданих збитків (12 233,26 гривні) і зобов’язано сплатити в дохід держави 736,56 гривні, як відшкодування судових витрат, пов’язаних з проведенням судової трасологічної експертизи спеціалістами НДЕКЦ при УМВС України в Івано-Франківській області.

       БУК З ЛАНШАФТНОГО ПАРКУ ЗРІЗАВ НА ДРОВА

      Вирішив зігрітися дармовою деревиною й мешканець села Бубнище К.М.В., нанісши при цьому шкоди заповідній зоні.

       Але про все за порядком.

     19 травня 2017 року відбулося відкрите засідання Болехівського міського суду під головуванням судді В.Б. Сметанюка, під час котрого розглянуто кримінальну справу щодо обвинувачення згаданого вище К.М.В., 1943 року народження у вчиненні злочину передбаченого ст.246 Кримінального кодексу України.

        У ході судового розгляду було встановлено наступне.

       Другого березня 2017 року близько 16.00 год. К.М.В., прихопивши з собою власну бензопилу марки «Штіль», попрямував до лісового масиву, який знаходиться на відстані близько 500 метрів від його оселі. Цей лісовий масив перебуває в кварталі 10, дільниця 2, Поляницького лісництва Державного підприємства «Болехівське лісове господарство» і належить до Поляницького регіонального ландшафтного парку, який, відповідно до ст. 3 Закону України «Про природно-запоповідний фонд України» є об’єктом природничо-заповідного фонду.

        Тут К.М.В. зрізав одного бука з діаметром пня 58 см, нанісши лісовому господарству шкоди на суму 7602 гривні. Однак скористати з вкраденого зловмисник не встиг, бо був заскочений на місці незаконної порубки майстром лісу ДП «Болехівське лісове господарство» В.І. Дяківим.

       Ми уникнемо деталізації перебігу судового розслідування, щоб не втомлювати читача надміром другорядних фактів, котрі не мають для нього вельми важливого значення. Зазначимо лишень, що суд, детально вивчивши всі обставини і взявши до уваги визнання обвинуваченим своєї провини та його щире каяття, призначив йому покарання у вигляді штрафу в розмірі п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (850 гривень). К.М.В. також було зобов’язано компенсувати ДП «Болехівське лісове господарство» нанесені збитки в розмірі 7602 гривні.

Х Х Х

         Ми коротко розглянули лишень кілька судових матеріалів, котрі наочно ілюструють нам, що бажання дармового збагачення, хоч і невеликого, з роками не зникає. Якраз на цьому бажанні й перетинаються прокладені нами в цій публікації розмежовані десятками років паралелі.
          Що стосується істинних масштабів вирубування й нищення Карпатських (та й не тільки Карпатських) лісів, то це тема для цілком окремої розмови. Аналіз ситуації з викраданням, вирубуванням і винищенням лісів виходить за рамки нашого проекту, котрий ґрунтується на вивченні деяких доступних нам архівних документів і проведенні історичних паралелей з сучасністю. Однак зайвий раз звернути увагу на існуючу болючу проблему ніколи не зашкодить. Сподіваємося, що до лісознищувальної проблеми найближчим часом все ж дійдуть чиїсь конкретні руки й мудрі мізки, збагачені елементарною прагматичністю. Бо політично й владноздобувальні та мегазбагачувальні прагнення, до котрих людей спонукає один з непрощенних Всевишнім гріхів – гординя – це річ скороминуща й тлінна. А ліси – вони вічні. Принаймі – такими вони були, такими наразі є і, сподіваємося, такими будуть у майбутньому. Й саме їх, а не політичну владу й нажиті «непосильною працею» маєтки ми повинні передати в спадок нашим онукам і правнукам…
Михайло ПОЛЯНИЦЯ, Юрій ПЕТРУХІН.

             P.S. ЗАМІСТЬ ПІСЛЯМОВИ.

Ліс – це душа всієї планети, справжній, живий скарб нашої неньки Землі.

         Ліс - з чим він асоціюється у більшості людей? З красивими розлогими деревами, під тінню яких можна відпочити, з ягодами, грибами та іншими дарами, які він приносить, з тваринами, які у ньому живуть і для яких він є рідною домівкою.
Для окремої частини людей він насамперед асоціюється, як засіб незаконної наживи. Не задумуючись над тим, що спричинивши шкоду лісовим насадженням тепер, вони спричиняють шкоду своїм майбутнім нащадкам. Адже раціональне і розумне використання лісу дарує людям тепло і затишок, а безконтрольна вирубка - несе в собі значні проблеми, які можуть торкнутися практично всіх і майбутніх поколінь.

            Зазначене історичне дослідження вказує, що як і тепер, так і сто років тому, є і була частина людей, які намагались незаконно збагачуватись за рахунок лісу.
На жаль, українці втрачають споконвічні традиції шанобливого ставлення до дерев.
У своїй новелі «Битва» Ольга Кобилянська майже відтворила картину сьогодення Карпатських лісів.

           «У-да-ри-ти! Топори заблисли в півсвітлі, і, неначе один удар, пішов гук лісом. Лякливо затріпотілися недалеко пташенята, і по раз перший відбились у нерухомій поверхні морського ока інші з’явиська, як шпилі дерев і склепіння... Вперед - молоді. Многонадійних змірено. Ті, що були однакового росту, однаково здорові й стрункі, стято і обдерто з зеленої одежі. Коли їх по обох кінцях однаково спилено, зложено з них на вузькій долині між горами й майже поверх потоку - дорогу. Там, де залізної дороги не можна було дальше повести, мусили вони робити службу. Один пень укладали тісно біля другого. Таким чином робили дорогу для прочих трупів. Вона тягнулася довго в скрутах межи двома пасмами гір, і сумно було на неї подивитися. По тій дорозі мали відтак перевозити столітніх великанів...
Самий запах, що розходився з глибини лісу, нагадував упоюючу розкіш, саму прегарну повну зрілість, та поривав і тих з собою, що стояли досі в непорушно скритім дожиданні, зберігаючи бажання жити повною мірою, як соромливу тайну. Папороть заговорила пророчим шелестом; чашки найнепорочніших цвітів розвинулися у викінчені цвіти. Страх, що вони могли б завтра перестати жити, збудив у них жадання показатися в послідній раз один другому в повній красі. Завтра, може, будуть уже потолочені, їх корони поламані і обдерті з листя. Завтра, може, не буде вже ніхто знати, що вони були... і що були - гарнії..
Велетів звалювати таких, що стояли на місці сотню років, котрих коріння зарилося в найглибше нутро гори й там переплелося з корінням різнородних інших рослин навіки!.. Звалювати їх - і не ушкодити себе, не знищити молодого поросту, і не знищити всього довкола...»
        Одна маленька, але суттєва відмінність минулого і теперішнього. При незаконному вирубуванні дерев нищиться все: і «молодий поріст», і «найнепорочніший цвіт» лісових квітів.
      Лісопорушники у більшості випадків залишаються невиявленими. Діюче законодавство не передбачає серйозного покарання за незаконне вирубування лісу. До цього всього додається ще й низький рівень життя, соціальна та матеріальна незахищеність населення України і в тому числі на Прикарпатті. І це лише незначна частина причин неконтрольованих масових незаконних вирубок лісів в Україні.

Однак це тема для окремого дослідження екологічних, природоохоронних організацій, спеціалістів у галузі лісового господарства та всіх зацікавлених громадян, кому не байдуже майбутнє наших дітей, онуків і правнуків.