З історії судочинства в Болехові ЛІС І ДОВКОЛА НЬОГО ІСТОРИЧНІ ПАРАЛЕЛІ

Примхлива журналістська Доля якось, у молоді роки, запровадила одного зі співавторів нашого історико-дослідницького проекту до далекого Заамур’я, в тодішній Хабаровський край. Донині запам’яталися слова одного з мешканців селища Кукан, котре розташувалося в глухій тайзі на березі однієї з безіменних приток ріки Амур: «Ми живемо в лісі, живемо лісом і живимося лісом…» Йшлося, нагадаємо, про тайгу.
З прадавніх часів одним з головних багатств людства є ліс.
У прийнятій Конференцією ООН в Ріо-де-Жанейро (1992) «Заяві про принципи щодо лісів» говориться: «Вони (ліси) є сховищами води та вуглецю, який міг би в іншому випадку потрапити в атмосферу і перетворитися на газ, що викликає парниковий ефект». Прийняття такого документа Світовим форумом підкреслює виняткове значення лісів для вирішення глобальних, екологічних, економічних і соціальних проблем.
Ми, на теренах нашої Вітчизни, також живемо в лісі, в Карпатському лісі. І живемо лісом, і живимося лісом. Але… Останнім часом багато хто не так живе лісом, як у геометричній прогресії – наживається лісом. Наживається лісом за рахунок прийдешніх поколінь, котрим, якщо такими темпами все це триватиме й далі, доведеться в недалекому вже майбутньому казати: «Ми живемо там, де колись був ліс…»
Що ж стосується нашого проекту, то знову ж таки за принципом перетинання історичних паралелей, ми проведемо коротку екскурсію декотрими архівними й сучасними документами, котрі стосуються спроби незаконної наживи за чужий рахунок. У даному конкретному випадку – за рахунок лісових насаджень. Вважаємо, що боротися з крадіжками і винищенням того, що ми йменуємо «Легенями нашої планети», необхідно на всіх етапах і рівнях – починаючи від поодиноких крадіїв і закінчуючи створенням нетерпимої громадської думки щодо незаконного вирубування лісів. Бо інакше спрацьовує «Закон розбитих вікон»…

ОДИН КРАВ СМЕРЕКИ…
У «Зверненні до цісарсько-королівського повітового суду в Болехові» читаємо про те, що 15 жовтня 1914 року мешканець Волоського села Іван Чех, син Василя, «зрізав з пня з метою привласнення собі» в скарбовому (державному – авт.) лісі, відділ 36, дві смереки довжиною 7 метрів і діаметром 20 см. Вартість вкраденого оцінено в майже три крони. В поданні зауважено, що лісовий масив, у котрому вчинено крадіжку, був оточений межовим ровом.
З цього документу також довідуємося, що лісового крадія затримав заприсяжний цісарсько-королівський стражник лісів Ян Олексин, мешканець того ж самого Волоського села. На повідомленні відтиснута печатка цісарсько-королівського Управління скарбових лісів і маєтностей у Болехові.
Якою була подальша доля лісового крадія і яку міру покарання визначив йому повітовий суд Болехові, через відсутність архівних документів нам невідомо. Ми змушені лишень констатувати поданий вище факт.
…ІНШИЙ – КРАВ ГРАБЧУКИ
Друге подання за присяжного стражника лісів Яна Олексина датоване місяцем лютим 1915 року. Він повідомляє цісарсько-королівський повітовий суд у Болехові про те, що Михайло Глинський, син Яцка, 18 лютого 1915 року намагався викрасти зі скарбового, відмежованого ровом, лісу два зрізані ним же граби завдовжки 15 метрів і діаметром 28 см. Стражник затримав його на місці крадіжки.
Ще один документ, котрий стосується описуваної ситуації, розповідає про те, що V-й відділ повітового суду в Болехові надіслав документи, котрі стосуються неправомірного вчинку Михайла Глинського, до «Державної Прокураторії» в Стрию. Й знову ж таки, як і в першому випадку, подальший перебіг подій через відсутність архівних документів співавторам невідомий.
МАЛИ НАМІР ПОЦУПИТИ КОЛОДУ
Хорошою ілюстрацією діяльності правоохоронців періоду 1938 - 1939 років слугуватимуть документи, котрі подаємо нижче. В їх діях зустрічаємо й оперативність розслідування, й суворість покарання, й… поблажливість до правопорушників. Але – слово архівним документам (у перекладі з польської мови):
«Записи дізнання.
Лисовичі, дня 6 грудня 1938 о год. 13-й, я, старший постерунковий Цєсляк Ян з Постерунку П.П. (поліції паньствової (державної) – авт.) в Моршині, діючи на підставі повідомлення Яна Ґловацького, гайового державних лісів з Лисович, про те, що дня 6/ХІІ. 1938 о год. 12-й з державного лісу, відділ 22 на терені громади Лисовичі, ґміна Моршин, вкрадено одну ялинову колоду довжиною 2 м., товщиною 35 см., вартістю 5 зл., котру невідомі злодії винесли з державного лісу, але під час вчинення крадіжки були сполохані, колоду залишили в рові при державній дорозі в Лисовичах біля бетонного мосту неподалік межі Моршина, провів розслідування і виявив наступне:
Допитаний Ян Ґловацький, гайовий державних лісів, римокатолицького віросповідання, 42-х років, мешкає в Лисовичах, ґміна Моршин, пояснив, що дня 6/ХІІ. 1938 о год. 12.30, перебуваючи в своєму будинку на гаївці «Збірек» в Лисовичах, отримав повідомлення від свого дванадцятилітнього сина Хенрика Ґловацького, що той бачив кілька хвилин перед тим, як двоє чоловіків виносили з державного лісу, неподалік від бетонного мосту, одну ялинову колоду і клали її на фіру, на якій також везли траву. Біля фіри стояв один старший чоловік, він до лісу не заходив, був біля коней.
Після отримання цієї інформації гайовий Ґловацький подався до державного гостинця і притримав фіру, котра їхала в напрямку Лисович. На фірі була трава, котру Якуб Цюкевич віз у товаристві свого сина Михайла Цюкевича і кревного Стефана Цюка, всі вони походять з Лисович. На фірі колоди не було, а на запитання Цюкевич Якуб сказав, що в придорожньому рові лежить одна яли-нова колода, яку його син Михайло мав намір забрати на фіру, однак [Якуб] на це не погодився, то колоду залишили на місці, неподалік від бетонного мосту (межа Моршина).
Тоді гайовий Ґловацький пішов на місце, вказане його сином Хенриком Ґловацьким, і в рові обіч державного гостинця знайшов одну колоду, котра повинна була бути винесена з лісу, бо зрубані ко-лоди знаходяться в лісі на віддалі близько 100 метрів від державного гостинця. Опираючись на спостереження його сина, то колоду Цюкевичі виносили з лісу, а відтак залишили її в рові, тому що, очевидно, побачили, як син Ґловацького побіг до гаївки свого батька.
Допитаний Хенрик Ґловацький, 12 років, син Яна і Емілії, учень 7 класу римо-католицької загальної школи, мешкає в Лисовичах, ґміна Моршин, повіт Стрий, пояснив, що дня 6/ХІІ. 1938 обідньої пори йшов державним гостинцем в напрямку Моршина і бачив, як двоє чоловіків виносили з державного лісу одну колоду, перенесли її через придорожній рів і намірилися завантажити на фіру, котра стояла на гостинці і на якій була трава. Біля фіри стояв третій чоловік, старший за віком. Тих людей він особисто не знав, тож, аби не допустити крадіжки дерева з державного лісу, повернув назад і побіг до гаївки свого батька, котра знаходилася від того місця, де доконано крадіжку дерева з державного лісу, на віддалі 700 метрів. Про свої спостереження повідомив батька. Коли після того його батько вийшов на гостинець, притримавши біля фігури «Святого Яна» фіру з людьми, то колоди на фірі не було, бо причетні до крадіжки, очевидно, побачили, що він побіг до гаївки, а колоду, котра вже була на фірі, скинули до рову і їхали в напрямку Лисович.
Допитаний Якуб Цюкевич, на¬родження 14/Х. 1867 р., син Григорія і Анастасії Василів, народився в Лисовичах, ґміна Моршин, повіт Стрий, мешкає там само, громадянство польське, національність українська, землероб, без маєтку, перебуває на утриманні сина Дмитра Цюкевича, має на утриманні трьох синів 18, 20 і 27 років, греко-католицького віросповідання, освіта 4 класи загальної школи, служив в австрійській армії, військовому обов’язку з приводу старості вже не підлягає, утримання від держави не отримує, до суду не притягався, свою провину не визнає, виправдовується тим, що дня 6/ХІІ. 1938 о 12-й годині віз винайнятою у Стефана Цюка з Лисович фірою траву з купального закладу в Моршині до Лисович, у товаристві Стефана Цюка і свого сина Михайла Цюкевича. Коли вже знаходилися на державному гостинці між Лисовичами і Моршином, зауважили, що в придорожньому рові лежить ялинова колода завдовжки 2-3 метри. Цю колоду його син Михайло намірився завантажити на фіру, то ж зупинилися біля цієї колоди. Відтак син Михайло Цюкевич і власник фіри Стефан Цюк винесли колоду з рову і вже завантажили одним кінцем на фіру, однак він попередив їх, що з цього може бути клопіт, тож дерево не забрали, але вкинули назад до рову, залишаючи на місці. Тоді, коли фіра знаходилася неподалік гаївки «Збірек», їх зустрів гайовий Ґловацький і почав шукати на фірі дерево, котре, звичайно, не знайшов, а у відповідь на запитання розказали, що колода лежить у рові біля бетонного мосту на межі Лисовичі – Моршин. Хто виніс колоду з лісу до рову, цього він не знає.
Допитаний Стефан Цюк, народився 1/І. 1915 р., син Василя і Марії Танцула, уродженець і мешканець Лисович, ґміна Моршин, повіт Стрий, громадянство польське, національність українська, соціальний стан вільний, заробітчанин при родині, без маєтку, освіта 6 класів загальної школи, належить до П.Р.У. в Стрию, утримання від держави не має, в 1936 році був покараний окружним судом у Стрию двома місяцями арешту за нелегальне тримання зброї (карабін), пояснив, що дня 6/ХІІ. 1938 возив фірою траву з купального закладу в Моршині до Якуба Цюкевича, коли в обідню пору їхав фірою, завантаженою травою, побачив стоячого на гостинці Михайла Цюкевича, котрий підійшов до нього і сказав, щоб він забрав на фіру одну ялинову колоду, котра лежала в рові. До-питуваний зупинив фіру і допоміг Цюкевичеві Михайлові винести колоду з рову, і коли вже мали завантажити її на фіру, Якуб Цюкевич сказав, аби колоду з фіри скинули на місце, що й зробили. Хто виніс колоду з лісу до рову, того не знає. Водночас повідомляє, що Михайло Цюкевич не був разом з ними по траву в купальному закладі, а звідкіля взявся на гостинці, того не знає. Траву на фіру допомагав накладати Якуб Цюкевич, а також невістка Розалія Цюкевич, жінка Дмитра з Лисович.
Допитаний Михайло Цюкевич, народився 8/Х. 1916 р., син Якуба і Хелени Пилипчій, громадянство польське, національність українська, соціальний стан вільний, заробітчанин при родичах, без маєтку, народився в Лисовичах, ґміна Моршин, повіт Стрий, там і мешкає, освіта 5 класів загальної школи, призовник категорії А, належить до П.Р.У. в Стрию, утримання від держави не отримує, до суду не притягався, свою провину не визнає, а обставини брання колоди пояснює тим, що дня 6/ХІІ. 1938 р. в полудневу пору повертався з Моршина, в той час Стефан Цюк віз фіру трави до Лисович, котру взяв з купального закладу для батька Якуба Цюкевича. Коли перебував за бетонним мостом на державному гостинці, помітив у придорожньому рові одну ялинову колоду довжиною 2 метри. Цю колоду за допомогою Стефана Цюка хотів забрати на Фіру, але що була важка, то кинули її назад до рову і залишили на місці. А з рову, як пізніше довідався, колоду прибрав гайовий Ґловацький. Хто виніс колоду з лісу до рову, то про це йому невідомо.
З поданих вище дізнань вирисовується підозра, що Михайло Цюкевич, котрий не зміг пояснити, що того критичного дня робив у Моршині, бо не був у купальному закладі по траву, повинен був з лісу колоду витранспортувати, що дуже легко міг вчинити, коли ж державний ліс є розміщений на пагорбі, з сильним ухилом в бік державного гостинця, і приховав її в чагарниках поруч з державним гостинцем, а тоді, коли під’їхала фіра, при участі візника винесли з поближчих чагарників через рів на фіру. В той час Якуб Цюкевич пильнував коней. А тоді, коли зауважили дванадцятирічного Ґловацького, котрий побіг у напрямку гаївки, скинули колоду з фіри до рову і там її залишили».
Під цим документом стоїть особистий підпис старшого постерункового Яна Цєсляка – авт.
Після проведення розслідування, вчиненого того ж дня, коли була вчинена спроба крадіжки, старшим постерунковим Яном Цєсляком, текст котрого поданий вище, моршинський поліційний постерунок 16 січня 1939 року подає до Суду Гродського в Болехові звинувачення, в котрому йдеться про наступне:
«Акт-оскарження. На підставі результатів дізнання постеру¬нок Державної Поліції в Моршині звинувачує (далі перераховуються імена підозрюваних з усіма їхніми даними, котрі наведені в поданому вище документі - «Записах дізнання», - через те дублювати їх не вважаємо за потрібне – авт.) про те, що оскаржувані у змові забрали в іншої особи чуже рухоме майно з метою привласнення, тобто дня 6/ХІІ. 1938 р. о 12-й годині зі складу державного лісу, відділ 22, на території громади Лисовичі, ґміна Моршин, повіт Стрий одну ялинову колоду довжиною 2 м, товщиною 35 см, вартістю 5 злотих, на¬нісши шкоду Над лісництву Державних Лісів у Лисовичах. Колоду після винесення з державного лісу завантажили на фіру з наміром вивезення до Лисович, а коли побачили, що Хенрик Ґловацький, 12 років, син гайового Яна Ґловацького це побачив і побіг на гаївку свого батька, щоб повідомити про крадіжку, вкрадену колоду вкинули до рову при державному гостинці і від’їхали до Лисович. Згадану колоду забрав гайовий Ян Ґловацький до лісу, так що жодної шкоди не нанесено.
Цей злочин передбачений арт. 23 і 257 К.К. і на підставі арт. 16, 26 К.П.К. підлягає розглядові Гродським судом у Болехові.
Перелік осіб, котрі підляга¬ють викликові на розправу:
1/ Звинувачуваних:
1) Якуба Цюкевича, сина Григорія і Анастасії;
2) Стефана Цюка, сина Василя і Марії;
3) Михайла Цюкевича, сина Якуба і Хелени, котрі замешкали в Лисовичах, ґміна Моршин, повіт Стрий;
2/ Свідків:
1) Яна Ґловацького, гайового державних лісів з Лисович, ґміна Моршин, повіт Стрий;
2) Хенрика Ґловацького, 12 років, сина Яна і Емілії, мешканця Лисович, ґміна Моршин, повіт Стрий.
Ідентичність підозрюваних осіб підтверджено на підставі облікових книг в адміністрації ґміни в Моршині, а також метричного витягу, свідоцтв майнового стану і запитів про судимість оскаржуваних підтверджую – комендант постерунку, старший постерунковий Куявський…»
Після розгляду цієї справи в Ґродському Суді Болехові оз¬найомлюємося з резолютивною частиною вироку (сентенцією вироку) цього суду:
«Сентенція вироку.
Іменем Річ Посполитої Польської
Дня 28,2. 1939 р.
Суд Ґродський в Болехові, Відділ ІІІ, в наступному складі:
Суддя П. Фюхлер, керівник Суду Ґродського, протоколянт Акаманувна, при відсутності публічного обвинувачувача, розпізнавчий, дня 14/2 і 28/2. 1939 р. справу:
1) Якуба Цюкевича, народження 14/10. 1867 в Лисовичах, сина Григорія і Анастасії Василів, мешкає в Лисовичах, ґміна Моршин, повіт Стрий, греко-католик, землероб, вміє читати і писати, до покарання не притягався;
2) Стефана Цюка, народження 1/1. 1915 в Лисовичах, там і мешкає, ґміна Моршин, повіт Стрий, греко-католик, без маєтку, при родичах, караний, син Василя і Марії Танцула;
3) Михайла Цюкевича, народження 8/10. 1916 в Лисовичах, там і мешкає, ґміна Моршин, повіт Стрий, сина Якуба і Хелени Пилипчій, греко-католик, при родичах, караного,
Оскаржених про те, що дня 6 грудня в Лисовичах забрали з метою привласнення одну ялинову колоду довжиною 2 м, товщиною 35 см, вартістю 5 зл., на шкоду Надлісництва державних лісів у Лисовичах; це дії, передбачені в арт. 257 К.К. (Кримінального кодексу – авт.)
Постановив: визнає оскаржених Якуба Цюкевича, Стефана Цюка і Михайла Цюкевича винними [у злочині], вчиненому тим способом, що дня 6/12. 1938 в Лисовичах з наміром забрання у Надлісництва державних лісів, відділ 22, чужого рухомого майна з метою привласнення, увійшли до лісу оскаржені Стефан Цюк і Михайло Цюкевич, а оскаржений Якуб Цюкевич чекав з кіньми на державному гостинці. Оскаржені Стефан Цюк і Михайло Цюкевич винесли звідти 1 ялинову колоду 2 м довжиною і 35 см товщиною, вартістю 5 зл.[отих], і після винесення її з лісу вкинули до рову і на очах Хенрика Ґловацького залишили її в рові, вчинили потім дію, скеровану безпосередньо для здійснення свого наміру, але злочинного наміру не виконали, і за це притягається їх на підставі арт. 257 К.К. до покарання ув’язненням по 6 місяців, котре на підставі арт. 61 К.К. відтерміновується на 5 років, також на підставі арт. 598 К.П.К (кримінально-процесуального кодексу – авт.) зобов’язано їх внести судову оплату і погашення коштів карного судочинства».
Михайло ПОЛЯНИЦЯ,
Юрій ПЕТРУХІН.