ВІДХИЛЯЮЧИ ЗАВІСУ МИНУЛОГО – ПІЗНАЄШ МАЙБУТНЄ

З історії судочинства у Болехові

Продовження, початок у попередньому номері газети «Ратуша»

цивіЛЬНІ СПРАВИ

В «Акті ревізії…» відзначено, що всього за ревізійний період Народним судом Болехівського району прийнято до провадження 559 цивільних справ. Серед них були справи різноманітного характеру, зокрема: за позовами Райуповмінзагу; щодо штрафних санкцій; трудові; аліментні; житлові; за позовами Райфінвідділу; за лісо порушення; за позовами колгоспів; за позовами державних установ поміж собою; за позовами державних установ до громадян і громадян до державних установ та інші.

Далі в «Акті ревізії…» подається вибірковий аналіз деяких судових справ, віднесених до категорії цивільних. В опрацьовуваному нами документі, зокрема, читаємо: «Перевіркою справ за позовами Райупов­мінзагу встановлена недостатня досудова підготовка, тобто ті самі помилки, котрі були відмічені в акті попередньої ревізії, наприклад: у багатьох справах відсутні довідки оцінок, виписки з особових рахунків, справи приймалися до розгляду до закінчення строку дії попередження. Суд, виносячи рішення, в резолютивній частині вказував вилучення м’яса в натурі, в той час, як цей продукт вилучається Райуповмінзагу безспірним порядком. Наприклад, по справі № 384 за позовом Райуповмінзагу до гр. Олексія Прокоп’яка щодо вилучення 8 кг м’яса й 114 яєць. Суд при наявності описаної корови вилучив м’ясо в натурі. Обласний суд затвердив рішення пов­ністю, не внісши виправлень. Аналогічно була розглянута й справа № 140. Справа № 350 за позовом Райуповмінзагу до гр. Степана Данківа розглянута в листопаді 1951 року, рішення народними засідателями не підписане, виконавчий лист не видавався. Справа № 345-а за позовом до гр. Василя Кирика надійшла до суду в листопаді 1951 року і знаходилася в архіві без розгляду».

Перевіряючий до вищенаведених прикладів подає роз’яснення про те, що «всі Райуповмінзагівські справи з вказаними вище порушеннями розглядалися під головуванням колишнього Нарсудді Ступачинського».

ТРУДОВІ СПРАВИ

При розгляді так званих трудових справ, як зауважує перевіряючий, судом також допускалися порушення. Зокрема, не проводилося дій для збирання повної доказової бази по тій чи іншій справі; судові розгляди проводилися без присутності відповідачів, без наявності в справі судових повісток з відміткою про вручення. Наприклад, справа № 179 за позовом гр. Давида Шпігеля до Долинського лісотарного складу про витребування 2427 рублів зарплати розглядалася при відсутності відповідача й без вручення повісток, позов був повністю задоволений. Але після задоволення позову, не дивлячись на неоднократні вимоги, суд копію рішення відповідачу не надав, чим позбавив його права на оскарження цього рішення.

По справі № 86 за позовом Марії Кациник до Галини Гошко про стягнення на користь першої 627 рублів позов було задоволено, але не було сплачено держмита.

У багатьох справах відсутні необхідні документи – довідки про заробітну плату, витяги з наказів тощо.

АЛІМЕНТИ

Щодо цієї категорії справ, то в «Акті ревізії…» сказано наступне: «…Народний суд, приймаючи позовні заяви, підготовчою роботою, до внесення на розгляд судових засідань, не займався. В біль­шості справ відсутні свідоцтва про шлюб, довідки з будинкоуправлінь про те, з ким проживає дитина, довідки про заробітну плату відповідача.

В рішеннях Нарсуду в резолютивній частині не вказується рік народження дитини. Розгляд справ іноді допускається без участі відповідача і вручення йому повістки. Не розглядаючи справи по суті, закриваючи провадженням, Нарсуд видає виконавчий лист на стягнення аліментів, неправильно стягує держмито. Наприклад, по справі № 170 за позовом Магдалини Малько до Петра Малько про стягнення аліментів. Справа поступила 8.06.1951 року, Нарсуддя Ступачинський 13.06.1951 року справу провадженням припинив на тій підставі, що відповідач зобов’язався виплачувати аліменти добровільно, але одночасно видав виконавчий лист щодо примусового стягнення. По справі № 347 держмита не стягнено, а по справі № 335 невідомо з якого розрахунку стягнено 5 рублів держмита, бо в справі нема жодної довідки про заробітну плату відпо­відача. Справу № 303 роз­глянуто при відсутності відповідача, судова повістка відсутня, в справі нема довідки про заробітну плату, а держмита стягнено 213 рублів. По справі № 313 стягнуто держмита 250 рублів, довідка про заробітну плату відсутня, справа розглядалася при відсутності відповідача, стягнення проведене не з дня подачі заяви, а за шість міся­ців наперед. По справі № 79 за заявою позивачки видано дублікат виконавчого листа на тій підставі, що нібито в 1940 році Болехівським Нарсудом їй були присуджені аліменти, в той час як в Народному суді архіву з того року нема. Аналогічні порушення були допущені й по інших справах».

СПРАВИ

ПРО ЛІСОПОРУШЕННЯ

Що ж до цієї категорії справ, то перевіряючий Головченко зауважує: «У справах про лісопорушення суд допускає невиконання Постанови Пленуму Верховного суду від 20.01.1950 року в тому, що в рішенні не дає вказівки про негайне проведення опису майна, а також в тому, що коли відповідач на протязі 10 днів виплачує штраф добровільно, то штраф у примусовому порядку не стягується. Також суд не вказує розміру сплати штрафу в дохід державі й 10 відсотків на користь Лісгоспу.

ІНШІ СПРАВИ

В опрацьовуваному «Акті ревізії…» також зауважено, що при розгляді справ щодо стягнення штрафів суд також допускає ряд порушень. Зокрема, «за безбілетний проїзд за­лізницею стягується штраф в однократному розмірі», в той час, коли при деяких умовах його слід збільшувати до три­кратного розміру. Такі порушення були допущені при прийнятті рішень по понад десяти справах. Є суттєві порушення й щодо стягування штрафів, накладених органами міліції.

Далі читаємо таке: «Народний суд, розглядаючи житлові справи щодо виселення за несплату квартирної плати обмежується тільки стягненням заборгованості, а в позові про виселення відмовляє без жодних на це підстав. Такі справи розглядалися колишнім Нарсуддею Ступачинським. Це, наприклад, справа № 77 за позовом будинкоуправління до Володимира Піса за несплату квартплати за 5 місяців. Справа № 142 за позовом будинкоуправління до Володимира Стрика за несплату квартплати за 9 місяців. Справа № 282 за позовом Лідії Плющихіної до Кулаєва про виселення з самовільно зайнятої останнім квартири. Тут суд виніс рішення про виселення з умовою надання житлової площі».

Перевіряючий зауважує, що порушення є в багатьох інших справах, котрі стосуються житла.

Також в «Акті ревізії…» читаємо ще й таке: «Колишній Народний суддя Ступачинський при розгляді цивільної справи № 410 грубо порушив права Петра Миринця тим, що 12.12.1951 року виніс незаконне рішення щодо вилучення в нього коня на користь сторожа Болехівської райпрокуратури Василя Карачевського…».

Обставини справи, як коротко її викладає в «Акті ревізії…» Головченко, такі. В 1947 році у Василя Карачевського невідомі злочинці викрали коня світло-рудої масті. Кінь, вилучений у Миринця, раніше був власністю Моршинського санаторію. При розгляді справи Миринець просив викликати для дачі свід­чень головлікаря санаторію, інших свідків. Суд в його клопотанні безпідставно відмовив. До цього додалося ще й те, що коня, відібраного в Миринця, в 1951 році Карачевський в присутності працівників міліції за свого, тобто колись викраденого, не визнав. Але, не дивлячись на це, під тиском на той час Нарсудді Ступачинського й Райпрокурора Лавренко коня в Миринця відібрали й передали у власність Карачевському.

ПРИКІНЦЕВІ НОТАТКИ

Ми оминаємо тут кілька не вельми суттєвих зауважень, котрі вийшли з-під пера Головченко в останніх рядках «Акту ревізії…» Звернемо увагу лишень на ту ситуацію, котра стосується оскарження рішень Народного суду Болехівського району в вищих судових інстанціях. Коротка інформація каже про те, що з оскаржених 49 кримінальних вироків залишено в силі 35, скасовано 7, внесено зміни в інші 7. Що стосується цивільних справ, то з оскаржуваних 38 скасовано 4 рішення.

ВНУТРІВІДОМЧІ

ПЕРЕВІРКИ

Як випливає  вищеподаного викладу «Акту ревізії роботи Народного суду Болехівського району Станіславської області за період з 1 лютого 1951 року по 1 березня 1952 року», перевіряючий – народний суддя з Станіслава Головченко позитивно оцінює організаційну роботу, поставлену новопризначеним служителем Феміди на належний рівень. Зокрема, він зауважує, що за декілька місяців перебування на своїй посаді суддя Вітвицький п’ять разів доповідав і двічі звітував перед виборцями, а також підкреслює, що з апаратом суду за цей період проведено три виробничі наради, також постійно контролюється робота канцелярії та судового виконавця.

Перед нами – «Протокол № 2 виробничої наради працівників Болехівського Нарсуду від 2 лютого 1952 року». Принагідно зауважимо, що ця нарада відбулася ще до початку роботи перевіряльника, що свідчить про налаштованість судді Вітвицького налагодити плідну роботу підпорядкованої йому судової установи.

Отже, згідно порядку денного, на згаданій виробничій нараді обговорювалися акти перевірки роботи канцелярії суду й судового виконавця, а також велася мова про недоліки в роботі працівників суду. З вказаних питань учасників наради інформував суддя Вітвицький.

Далі в документах зазначається, що в процесі обговорення інформації, отриманої від судді Вітвицького, секретар суду Карвацька визнала, що «недоліки, відзначені в акті перевірки роботи канцелярії суду, мають місце і в подальшому з її боку будуть вжиті всі заходи, щоб подібних недоліків не допускати. Вказала також на те, що діловод Каліщук несвоєчасно з’являється на роботу, що в подальшому неприпустимо».

Також Карвацька визнала, що вона допускала прояви грубощів на адресу нотаріуса Федорової, а також відвідувачів. Однак мотивувала це тим, що вона «не може працювати, коли в канцелярії суду гамір, і через те вона звернула увагу присутніх в канцелярії, щоб вони не шуміли й вийшли».

Зі свого боку судовиконавець Петричук зауважив, що «виконавчі листи виписуються неакуратно, в них допускаються помилки». Ті самі недоліки притаманні й деяким іншим судовим документам.

Зауваження до поведінки Карвацької та помилок в документах прозвучали й з уст адвоката Городовіченко. Він також наголосив, що ці недоліки необхідно найближчим часом усунути.

Підсумок обговоренню підвів суддя Вітвицький. Він же сформулював резолютивну частину наради, в котрій було озвучено наступні рішення: «1. Різні відношення писати правильно, не допускати грубих формулювань і відправляти тільки за підписом судді й секретаря суду, 2. Усунути грубощі з боку Карвацької по відношенню до відвідувачів і співробітників суду, 3. Діловоду Каліщук не допускати випадків запізнень на роботу, 4. Поліпшити якість оформлення всіх документів, котрі виходять з суду, 5. Своєчасно вручати судові повістки, не пізніше, як за три дні до слухання справи, 6. Постійно перевіряти роботу канцелярії суду і своєчасно реагувати на недоліки».

Протокол виробничої наради підписаний головуючим зборів Вітвицьким та секретарем Павляк.

Можемо припустити, що наслідком цієї виробничої наради став наступний документ – «Акт перевірки роботи канцелярії Народного суду Болехівського району за лютий місяць 1952 р.». Цей документ наведемо майже цілком (як і інші, в перекладі з російської): «1952 року, лютого місяця, 25 дня, місто Болехів. Нарсуддя Болехівського району Вітвицький В.С. в присутності секретаря суду Карвацької С.Ф. провели перевірку роботи канцелярії суду за лютий місяць 1952 року, де встановлено:

1)Несвоєчасно спрямовувалися до виконання вироки й рішення, 2) В реєстраційних карточках не повністю відображається рух по карних і цивільних справах, у карточках по цивільних справах не всюди є відмітки про видачу виконавчих листів, а в карточці по карній справі Гошовського неправильно записана міра покарання – замість трьох років позбавлення волі було записано п’ять років позбавлення волі, 3) Несвоєчасно відправляється кореспонденція.

Про що й складено даний акт».

В наступних публікаціях ознайомимо читачів й з іншими документами, котрі надходять в розпорядження авторів цієї історичної розвідки.

Михайло ПОЛЯНИЦЯ,

Юрій ПЕТРУХІН