Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Оприлюднена правова позиція ВСУ у справі про звернення стягнення на предмет іпотеки
Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 10 лютого 2016 розглянув справу № 6-216цс14 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
При розгляді була сформована наступна правова позиція.
ЗГІДНО 526 статті ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або іншими звичайно ставляться. Відповідно до статті 599 ЦК зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Отже, припинення договору, з якого виникає забезпечене іпотекою зобов'язання, зіставляють з підставами для припинення права іпотеки. Однак, при цьому слід враховувати, що відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Будь-які охоронні зобов'язання, що випливають з основного зобов'язання, не повинні припиняти дію зобов'язань, які забезпечують основне зобов'язання, яке залишилося невиконаним.
За змістом статті 11 Закону «Про іпотеку» іпотекодавець (майновий поручитель) несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання в межах вартості предмета іпотеки. Укладаючи договір застави (іпотеки), заставодавець (іпотекодавець) приймає на себе всі ризики, пов'язані з невиконанням зобов'язання боржником (в межах вартості предмета застави (іпотеки), в тому числі і ті, які виникають в результаті банкрутства боржника з його наступним виключенням з Єдиного держреєстру юросіб і фізосіб-підприємців.
Оскільки покладання на особу, яка видала забезпечення, цих ризиків відбулося за договором, укладеним заставодавцем (іпотекодавцем) саме з кредитором, то всі прийняті ризики повинні покладатися на особу, яка видала забезпечення, і після припинення існування боржника, отже, ліквідація боржника не повинна припиняти обов'язок заставодавця (іпотекодавця) щодо несення цих ризиків. Інше може бути передбачено договором між кредитором і особою, яка видала забезпечення, тобто, звільнення останнього від таких ризиків має бути предметом спеціальної домовленості між ним і кредитором.
Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку про те, що сам факт ліквідації боржника за кредитним договором з внесенням запису до відповідного реєстру про припинення юридичної особи за наявності заборгованості боржника за цим договором не є підставою для припинення договору іпотеки, який укладено для забезпечення виконання кредитного договору боржником. Частинами першою, другою статті 590 ЦК визначено порядок дій заставодержателя (іпотекодержателя) щодо захисту свого права в разі, коли основне зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін). В такому випадку заставодержатель набуває право звернення до суду з позовною заявою про звернення стягнення на предмет застави.
Таким чином, слід зробити висновок, що саме по собі постанова господарським судом ухвали про ліквідацію юридичної особи-боржника за основним зобов'язанням і його виключення з ЕГРЮЛ і ФОП не тягнуть за собою припинення зобов'язання іпотекодавця по виконанню забезпеченого іпотекою зобов'язання, адже до цього іпотекодержателем було пред'явлено відповідну вимогу до іпотекодавцю в позовному провадженні про звернення стягнення на іпотечне майно, оскільки він неналежним чином виконував узяте на себе зобов'язання по погашенню боргу.
Всі рішення судів Ви можете легко знайти в Системі аналізу судових рішень VERDICTUM, створеної для аналітичної роботи з багатомільйонним масивом судових рішень. Якщо Ви ще не користуєтеся системою, замовте тестовий доступ або придбайте VERDICTUM.
Сайт "ЮРЛІГА