З історії судочинства в Болехові

ВСТАНОВЛЕННЯ ПРАВА ВЛАСНОСТІ НА ЖИТЛО. ІСТОРИЧНІ ПАРАЛЕЛІ

Поданий раніше співавторами проекту “Відхиляючи завісу минулого...” виклад судової справи щодо будинковолодіння в селі Козаківка по вул. Шевченка має своє продовження. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі головуючого Фединяка В.Д., суддів Бойчука І.В., Горблянського Я.Д., секретаря Самуляк О.М., з участю апелянта Д.В.Ю., позивачки Д.Р.П., її представника адвоката І.В.М., представника позивача Д.М.Ю. - Д.Ю.М., розглянувши 4 вересня 2008 року в відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Д.В.Ю. на рішення Болехівського міського суду від 26 травня 2008 року, встановила наступне. В квітні 2007 року Д.Р.П. звернулася до суду з позовом до К.М.Ю., С.А.Ю., Д.В.Ю., О.Я.Ю., Д.Я.Ю., Д.М.Ю. і Д.В.Ю. про визнання права власності на половину будинковолодіння по вул. Шевченка в селі Козаківка Болехівської міської ради, побудованого в 1968 році, посилаючись на те, що зазначене будинковолодіння побудоване позивачкою з покійним чоловіком. Однак, не узаконене у встановленому законом порядку.
23 серпня 2007 року Д.В.Ю., Д.М.Ю., Д.Я.Ю., О.Я.Ю., Д.В.Ю., С.Г.Ю., К.М.Ю. Звернулись до суду з позовом до Козаківської сільської ради про визнання за ними права власності на будинковолодіння по вул. Шевченка в селі Козаківка, вказуючи на те, що після смерті їхніх батьків позивачі не зверталися з заявою до нотаріальної контори про прийняття в спадщину вищевказаного майна, тому зазначений будинок у встановленому законом порядку за ними не зареєстрований.
Позивачі вважали, що вони понад двадцять років користуються спірним будинком і відповідно ч. 1 ст. 344 ЦК України набули права власності на це майно.
У липні 2007 року Д.В.Ю. повторно звернувся до суду з позовом до Козаківської сільської ради про визнання за ним права власності на будинковолодіння по вул. Шевченка в с. Козаківка, посилаючись на те, що після смерті батьків він прийняв у спадщину згадане будинковолодіння. Однак не має свідоцтва про право власності на це майно.
Ухвалою Болехівського міського суду від 22 серпня 2007 року зазначені позовні заяви об'єднані в одне провадження.
Рішенням Болехівського міського суду від 26 травня 2008 року Д.В.Ю., К.М.Ю., С.А.Ю., Д.В.Ю., О.Я.Ю., Д.Я.Ю. відмовлено у задоволенні позову до Козаківської сільської ради і Д.Р.П. про визнання права власності на зазначене будинковолодіння.
Цим же рішенням задоволено позов Д.Р.П. і Д.М.Ю. й визнано за ними право власності кожного на 1/2 частину будинковолодіння по вул. Шевченка вартістю 91323 грн. у селі Козаківка Болехівської міської ради.
Не погоджуючись з рішенням суду, Д.В.Ю. подав апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування оскаржуваного рішення та задоволення поданого ним позову, вказуючи на те, що будинковолодіння по вул. Шевченка в селі Козаківка в минулому належало померлим батькам позивачів, успадковане ним після їх смерті й не було зареєстроване за ним через відсутність правовстановлюючих документів. На думку апелянта, на даний час правовстановлюючі документи на спірний будинок апелянтом виготовлені, що не враховано судом при вирішенні даного спору, тому право власності на цей будинок слід визнати за позивачем як спадкоємцем майна після смерті батьків.
У судовому засіданні Д.В.Ю. підтримав доводи апеляційної скарги, просить задовольнити подану ним скаргу.
Позивачка Д.Р.П. і представник позивача Д.М.Ю. апеляційну скаргу не визнали, вважають доводи цієї скарги безпідставними.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з таких підстав.
Відмовляючи Д.В.Ю., К.М.Ю., С.А.Ю., Д.В.Ю., О.Я.Ю., Д.Я.Ю. в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що будинковолодіння по вул. Шевченка в селі Козаківка входить до складу спадкового майна спадкодавців Д.Ю.В. та Д.М.С., тому не може бути успадковане позивачами.
Рішення суду в цій частині відповідає вимогам закону і матеріалам справи.
Згідно п. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрали законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Відповідно рішення Долинського районного суду від 16 січня 1991 року, яке набрало законної сили, судом встановлено, що спірний житловий будинок, побудований у 1967 році, не належав спадкодавцям Д.Ю.В. та Д.М.С. і до їхнього спадкового майна не належить.
Крім цього, даними, які містяться у довідці, виданій 30 листопада 2006 року Козаківської сільською радою, підтверджується, що на час смерті спадкодавців у спірному житловому будинку проживали позивачі Д.Р.П. і Д.М.Ю. з сім'ями, які продовжують проживати в цьому будинку по даний час.
З цього приводу суд обгрунтовано відхилив представлений позивачами у підтвердження позову архівний витяг щодо надання 27 жовтня 1958 року покійному Д.Ю.В. земельної ділянки під забудову житлового будинку, оскільки в зазначеному витягу не вказано розміру земельної ділянки, в матеріалах справи відсутній акт встановлення меж цієї землі в натурі.
Визнаючи за Д.Р.П. і Д.М.Ю. право власності кожного на 1/2 частину будинковолодіння по вул. Шевченка в селі Козаківка вартістю 91323 грн. суд зіслався на те, що за вказаними позивачами згідно записів погосподарських книг сільської ради за 1971 – 1973, 1983 – 1988 роки рахується спірний будинок, який згідно акту обстеження придатний для проживання.
Проте в цій частині рішення суду є передчасним і погодитися з ним не можна.
Згідно п.п. 1, 2, 3 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, але без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку під уже збудоване нерухоме майно.
Судом встановлено і не заперечується Д.Р.П. і Д.М.Ю., що будинковолодіння по вул. Шевченка в селі Козаківка побудоване позивачами самовільно.
Також встановлено, що під уже збудоване нерухоме майно позивачам у встановленому законом порядку земельна ділянка не надавалася.
Доказів, які б достовірно стверджували, що спірний будинок побудований з дотриманням вимог закону, позивачі суду не представили.
За таких обставин колегія суддів вважає, що оскаржене рішення суду в частині визнання за Д.Р.П. і Д.М.Ю. право власності кожного на 1/2 частину будинковолодіння по вул. Шевченка в селі Козаківка Болехівської міської ради підлягає скасуванню з відмовою у задоволенні позову, оскільки без надання земельної ділянки під уже самовільно збудоване нерухоме майно особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
В решті рішення суду в справі слід залишити без змін.
Доводи апеляційної скарги Д.В.Ю. щодо прийняття позивачем у спадщину спірного будинковолодіння не підтверджені доказами, через те не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення в цілому.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 218, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів вирішила апеляційну скаргу Д.В.Ю. задовольнити частково. Рішення Болехівського міського суду від 26 травня 2008 року в частині задоволення позову Д.Р.П. та Д.М.Ю. й визнання за ними права власності кожного на 1/2 частину будинковолодіння по вул. Шевченка в селі Козаківка Болехівської міської ради скасувати та відмовити зазначеним позивачам у задоволенні позову за безпідставністю позовних вимог.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає чинності з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двох місяців безпосередньо до Верховного Суду України.
Документ підписаний членами суддівської колегії.
Продовження буде.
Михайло Поляниця
Юрій Петрухін