З історії судочинства в Болехові

ВІДХИЛЯЮЧИ ЗАВІСУ МИНУЛОГО...
ВСТАНОВЛЕННЯ ПРАВА ВЛАСНОСТІ НА ЖИТЛО. ІСТОРИЧНІ ПАРАЛЕЛІ

Болехівський міський суд у складі головуючого – судді Поляниці М.М., секретаря судового засідання Лукань О.З. розглянувши 26 травня 2008 року у відкритому судовому засіданні справи за позовом Д.Р.П. до К.М.Ю., С.А.Ю., Д.В.Ю., О.Я.Ю., Д.Я.Ю., Д.М.Ю., Д.В.Ю., треті особи на стороні позивачки Д.В.І., Р.С.І., Д.Г.І. “Про визнання права власності на 1/2 частину будинковолодіння в с. Козаківка Болехівської міської ради та позовом Д.В.Ю., К.М.Ю., С.А.Ю., Д.В.Ю., О.Я.Ю., Д.Я.Ю., Д.М.Ю. до Козаківської сільської ради Болехівської міської ради, Д.Р.П. “Про визнання права власності на будинковолодіння в с. Козаківка Болехівської міської ради”, встановив наступне.
Д.Р.П. Звернулася до суду з зазначеним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що після одруження в 1967 році з Д.І.Ю. його батько Д.Ю.В. віддав їм половину незакінченого будівництвом житлового будинку, перейшовши проживати в 1/2 недобудованого будинку в с. Козаківка по вул. Шевченка. Вони добудували свою половину будинку та продовжували проживати в ньому. В 1967 році, ще до того, як вона з чоловіком перейшла проживати в спірний будинок, Д.Ю.В. помер, не оформивши права власності та не переписавши частину будинковолодіння на її чоловіка. Добудувавши другу половину будинку в 1974 році туди з сім'єю перейшов проживати брат її чоловіка Д.М.Ю.
Оформити спадщину після смерті чоловіка на дану частину будинковолодіння вона не має можливості в зв'язку з відсутністю будь-яких правовстановлюючих документів.
Відповідачі Д.В.Ю., К.М.Ю., С.А.Ю., Д.В.Ю., О.Я.Ю., Д.Я.Ю., Д.М.Ю., не визнаючи позовні вимоги Д.Р.П., звернулися до суду з позовом про визнання за ними права власності на дане спадкове майно у вигляді будинковолодіння по вул. Шевченка в с. Козаківка після смерті батьків Д.Ю.В. та Д.М.С. Свій позов обгрунтовують тим, що дане будинковолодіння належало їх батькам і після їх смерті вони фактично користувалися ним й у відповідності до закону вважаються такими, що прийняли спадщину. Просять визнати за ними право власності на будинковолодіння по вул. Шевченка в с. Козаківка.
В судовому засіданні Д.Р.П. свої вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві додатково пояснивши, що у батьків чоловіка був у власності другий житловий будинок по вул. Є.Коновальця в с. Козаківка, у якому зараз проживає Д.В.Ю. За життя батьків питання — кому належить будинок по вул. Шевченка, не виникало, і тільки після смерті матері Д.М.С. їй стало відомо, що був суд з приводу будинку.
Д.В.Ю., К.М.Ю., С.А.Ю., Д.В.Ю., О.Я.Ю., Д.Я.Ю. Заявлений позов підтримали, додатково пояснивши, що разом з батьками будували спірний будинок. Ще за життя батьків будинок був збудований.
К.М.Ю. додатково пояснила, що в одну половину перейшов проживати брат Д.І.Ю., а в другу половину — Д.М.Ю. Зі своїми сім'ями. В 90-х роках зверталися до суду з приводу розподілу майна.
Д.В.Ю. суду показав, що, скільки пам'ятає, у спірному будинку проживали його брати Д.І.Ю. Та Д.М.Ю. з сім'ями. Він проживав з мамою в старому будинку. Д.М.Ю. В 1986 році виїхав за межі регіону.
Д.М.Ю. подав до суду письмову заяву про зміну позовних вимог, в якій просить визнати за ним право власності на 1/2 житлового будинку по вул. Шевченка в с. Козаківка. Позов Д.Р.П. визнає, а в позові Д.В.Ю., К.М.Ю., С.А.Ю., Д.В.Ю., О.Я.Ю., Д.Я.Ю. просить відмовити. Представник позивача за дорученням Д.Ю.М. Заявлений батьком позов у зміненому вигляді підтримав, пояснивши, що спору з приводу користування будинком по вул. Шевченка між його батьком та Д.Р.П. немає. Він пам'ятає, що з 1974 по 1986 рік він з батьками проживав у половині спірного будинку, в другій половині проживав Д.І.Ю. зі своєю сім'єю. За час проживання вони добудували веранду, провели перепланування, розділили коридор на дві частини.
Представник сільської ради Г.В.В. суду пояснив, що в спірному будинковолодінні проживали Д.І.Ю. та Д.М.Ю. зі своїми сім'ями. Записи в погосподарські книги вносили посадові особи сільської ради у відповідності до діючого на той час законодавства. Позов Д.В.Ю., К.М.Ю., С.А.Ю., Д.В.Ю., О.Я.Ю. та Д.Я.Ю. не визнає.
Треті особи Д.В.І., Д.Г.І. Не заперечили проти визнання права власності на 1/2 будинковолодіння після смерті батька Д.І.Ю. за їхньою матір'ю Д.Р.П., а також про визнання права власності на другу половину будинку за Д.М.Ю.
Суд, вислухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши надані докази, давши їм правову оцінку, прийшов до наступного висновку. Ст. 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами, які беруть участь у справі.
У відповідності до ст. 101 ЦК України в редакції 1963 року, яка були чинна на час початку будівництва Д.Ю.В. житлового будинку в с. Козаківка по вул. Шевченка, в особистій власності громадянина та його сім'ї міг знаходитися тільки один житловий будинок.
Згідно з записами по особистому рахунку у погосподарських книгах по Козаківській сільській раді за 1955 – 1957 роки, за 1958 – 1960 роки у батька позивачів Д.Ю.В. був у власності тільки один житловий будинок з господарськими спорудами. Наявність у матері позивачів в після смерті чоловіка Д.Ю.В. у власності тільки одного житлового будинку також підтверджується записами у погосподарських книгах за 1967 – 1969 роки, за 1971 – 1973 роки.
Ст. 525 ЦК України в редакції 1963 року передбачено, що часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а ст. 526 зазначеного Кодексу визначено, що місцем відкриття спадщини визнається останнє місце проживання спадкодавця.
Нормами ст. 529 ЦК України в редакції 1963 року встановлено, що при спадкуванні за законом є в рівних частках діти, дружина (чоловік).
У відповідності до ст. 549 ЦК України (в редакції 1963 року) спадкоємець визнається таким, що прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, або якщо подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно записів по особистому рахунку в погосподарських книгах за 1967 – 1969 роки у власності чоловіка позивачки Д.І.Ю. є житловий будинок 1961 року збудування та господарська споруда. Починаючи з записів у погосподарських книгах за 1971 – 1973 роки, 1983 – 1985 роки, 1986 – 1988 роки за Д.І.Ю. та Д.М.Ю. рахується по 1/2 житлового будинку з господарськими спорудами.
Нормами ч. 3 ст. 61 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Судом встановлено що в 1990 – 1991 роках Долинським районним судом розглядався спір про право власності на спадкове майно, яким, як вважають сторони, є будинковолодіння в с. Козаківка Болехівської міської ради по вул. Шевченка (рік побудови 1967).
У мотивувальній частині рішення Долинського районного суду від 16 січня 1991 року по справі за позовом С.Г.Ю., К.М.Ю., О.Я.Ю., Д.В.Ю. до Д.І.Ю., Д.М.Ю. “Про визнання права власності на спадкове майно” зазначено, що будинковолодіння по вул. Шевченка в с. Козаківка є власністю Д.І.Ю. та Д.М.Ю. і належить по 1/2 частині кожному, батькам позивачів Д.Ю.В. та Д.М.С. воно не належало, а тому позивачі не можуть після смерті батьків успадкувати це майно.
Відповідно до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 з наступними змінами реєстрація права власності на нерухоме майно здійснюється на підставі правовстановлюючих документів. Одним із таких документів є рішення судів, третейських судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна.
У відповідності до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
В судовому засіданні встановлено, що 1/2 будинковолодіння по вул. Шевченка в с. Козаківка Болехівської міської ради належала Д.І.Ю., а друга половина належить Д.М.Ю. Спірне будинковолодіння згідно технічного паспорту, складається з житлового будинку, стайні, стодоли, шопи, шопи, шопи, вбиральні, стайні, стодоли, шопи, вбиральні, криниці, воріт, огорожі загальною вартістю 91 323 грн. Згідно акту обстеження житлового будинку він придатний для проживання.
Позивачка Д.Р.П. перебувала у зареєстрованому шлюбі з Д.І.Ю., який помер 2003 року. На час смерті Д.І.Ю. позивачка проживала з ним і фактично вступила у володіння спадковим майном. Заяву про відмову від прийняття спадщини, як передбачено ст. 553 ЦК України в редакції 1963 року, не писала.
За таких обставин суд приходить до висновку, що позов Д.Р.П. та позов Д.М.Ю. у зміненому вигляді підлягають до задоволення, а саме про визнання за ними права власності в рівних частинах по 1/2 на будинковолодіння по вул. Шевченка в с. Козаківка Болехівської міської ради.
Рішення виконкому Козаківської сільської ради від 1958 року про надання Д.Ю.В. земельної ділянки під забудову не є достатні доказом того, що останній збудував на вказаній ділянці у відповідності до вимог діючого на той час законодавства спірний житловий будинок і він перебував у його власності. Інших доказів позивачами Д.В.Ю., К.М.Ю., С.А.Ю., Д.В.Ю., О.Я.Ю., Д.Я.Ю. про належність їхнім батькам будинковолодіння по вул. Шевченка в с. Козаківка не надано.
Враховуючи вищевикладене приходить до висновку, що позов Д.В.Ю., К.М.Ю., С.А.Ю., Д.В.Ю., О.Я.Ю., Д.Я.Ю. не підлягає до задоволення, оскільки будинковолодіння по вул. Шевченка в с. Козаківка не належало батькам позивачів, а тому не є для них спадковим майном.
Питання судових витрат суд вирішує у відповідності до ст. 88 ЦПК України.
На підставі викладеного, ст. ст. 525, 526, 529, 549 ЦК України в редакції 1963 року, ст. 392 ЦК України, керуючись ст. 10, 11, 60, 61, 209, 212 – 215, 218 ЦПК України суд прийняв рішення задовольнити позов Д.Р.П. Визнати за Д.Р.П. право власності на 1/2 будинковолодіння загальною вартістю 91 323 (Дев'яносто одна тисяча триста двадцять три) грн., яке складається з житлового будинку, стайні, стодоли, шопи, шопи, шопи, вбиральні, стайні, стодоли, шопи, вбиральні, криниці, воріт, огорожі та розташоване по вул. Шевченка у с. Козаківка.
Позов Д.М.Ю. задоволено. Визнано за Д.М.Ю. право власності на 1/2 будинковолодіння загальною вартістю 91 323 (Дев'яносто одна тисяча триста двадцять три) грн., яке розташоване по вул. Шевченка в с. Козаківка.
У позові Д.В.Ю., К.М.Ю., С.А.Ю., Д.В.Ю., О.Я.Ю., Д.Я.Ю. до Козаківської сільської ради, Д.Р.П. “Про визнання права власності на будинковолодіння по вул. Шевченка в с. Козаківка вирішено відмовити.
Наголошено, що це рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Болехівський міський суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Продовження буде.
Михайло Поляниця
Юрій Петрухін