Відхиляючи завісу минулого...

ВСТАНОВЛЕННЯ ПРАВА ВЛАСНОСТІ НА ЖИТЛО. ІСТОРИЧНІ ПАРАЛЕЛІ
Подані вище опрацьовані історичні судові документи традиційно доповнюємо деякими фактичними даними відносно сучасних судових процесів, об'єднаних рубрикою “ІСТОРИЧНІ ПАРАЛЕЛІ”. Таке поєднання дає нам можливість здійснити орієнтовний порівняльний аналіз як рівня життя й інтересів кількох роз'єднаних понад піввіковим часовим відтинком поколінь, так і порівняти процедуру організації та проведення судових розглядів, вимоги до них, мотивацію судових ухвал, рішень і вироків. Повний фаховий юридичний і правничий аналіз на підставі опрацьовуваного нами фактичного матеріалу буде дано пізніше, коли всі напрацювання в процесі втілення нашого проекту в життя набудуть своїх конкретних обрисів під твердою обкладинкою і вигляді окремого книжкового видання. А наразі продовжуємо розгляд порушеної нами тематики через призму історичних паралелей.
До речі, що стосується конкретизації персоналій і фігурантів судових процесів, то, беручи до уваги їх відносну сучасність у часовому вимірі, цю процедуру буде зведено до мінімуму з цілком зрозумілих причин. Також підкреслимо той факт, що для опрацювання під рубрикою “Історичні паралелі” судові рішення періоду ХХІ століття обиралися спонтанно, без якогось вмотивованого добору чи відбору.
27 серпня 2004 року Болехівський міський суд у складі головуючого – судді Поляниці М.М. Та секретаря судового засідання Ковалів А.В. за участю позивачки Ю.М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Ю.М.М., відповідач – Долинська об'єднана податкова інспекція, “Про визнання права власності на будинковолодіння”. В процесі розгляду було встановлено наступне. Позивачка зазначила, що її батьки Д.М.І. та Д.Х.В. Проживали у власному будинку, що знаходиться в м. Болехові по вул. Стрийській. Разом з ними проживала й вона. Її мати Д.Х.В. Померла 4.03.1995 р., а батько Д.М.І. - 12.06.1995 р. Заповітів батьки не складали. Для оформлення спадщини позивачка звернулася до Долинської нотаріальної контори, однак оформити її не змогла у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на будинковолодіння. Після смерті батьків продовжує проживати в даному будинку, вважає, що вступила у володіння спадковим майном. Просить постановити рішення, яким визнати за нею право власності на будинковолодіння, що розташоване в м. Болехів по вул. Стрийській.
В судовому засіданні позивачка підтримала свої вимоги та доповнила, що вважає, що вона прийняла спадщину після смерті батьків. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, подавши заяву, в якій позов визнає та просить справу слухати у відсутності представника відповідача.
За таких обставин, керуючись ст. 172 ЦПК, суд приходить до висновку, що справу слід слухати при відсутності представника відповідача за наявних у справі матеріалів про права і взаємовідносини сторін.
Допитані в судовому засіданні свідки Т.Д.О. та Б.С.Й. Суду пояснили, що знали батьків позивачки, оскільки проживають по сусідству. Батьки позивачки збудували власний будинок в 70-х роках минулого століття. Ю.М.М. Проживає в даному будинку ще з того часу, як були живі її батьки.
Суд, вислухавши пояснення позивачки, свідків, дослідивши та оцінивши матеріали справи в їх сукупності вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав. ЦК України передбачено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину. Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України, ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Відповідно до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 з наступними змінами реєстрація права власності на нерухоме майно здійснюється на підставі правовстановлюючих документів. Одним з таких документів є рішення судів, третейських судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна.
Рішенням виконавчого комітету Бодехівської міської ради свого часу затверджено акт введення в експлуатацію індивідуального житлового будинку по вул. Стрийській, побудованого Д.М.І. Підтвердженням того, що будинок побудований Д.М.І., є викопіровка з схематичного плану, поверховий план будинку, виготовлені Івано-Франківським бюро технічної інвентаризації. Смерть батьків позивачки підтверджується фотокопіями свідоцтва про смерть. Про те, що Ю.М.М. є дочкою Д.М.І та Д.Х.В., свідчить фотокопія свідоцтва про народження. Після одруження позивачка змінила прізвище на Ю. Про те, що позивачка проживає в будинку з 1982 року свідчить фотокопія паспорта з відміткою про реєстрацію.
Отже, позивачка вступила в фактичне володіння спадковим майном після смерті батька та матері, тобто прийняла спадщину у відповідності до вимог ст. 1268 ЦК України. Протягом строку, що встановлений ст. 1273 ЦК України, не заявила про відмову від неї.
За таких обставин суд приходить до висновку, що за Ю.М.М. Слід визнати право власності на будинковолодіння, що розташоване по вул. Стрийській в м. Болехові.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 368, 386, 392 12368, 1270 ЦК України, ст. 60 Сімейного кодексу України, ст. 4, 5 ЦПК України, ст. ст. ЦПК України, суд вирішив позов Ю.М.М. задовольнити, визнати за Ю.М.М. право власності на будинковолодіння, що знаходиться в м. Болехові.
Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Івано-Франківської області протягом одного місяця з наступного дня після його проголошення через Болехівський міський суд шляхом подачі апеляції.
В наступному документі йдеться про те, що Болехівський міський суд в складі головуючого судді Поляниці М.М., секретаря судового засідання Павелик Т.І., за участю позивача Т.В.В. й відповідача Д.В.Ю., розглянувши 26 травня 2006 року у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом Т.В.В. до Д.В.Ю. “Про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами”, встановив наступне.
Т.В.В. звернувся до суду з позовом, у якому зазначив, що його матері Т.А.Ю. належить житловий будинок в с. Сукіль, Болехівської міської ради. Його мати 9.10.1988 р. вийшла заміж за Д.В.Ю., а померла 04.04.2002 р., не залишивши заповіту. У встановлений законом строк він не звернувся для прийняття спадщини в Долинську нотаріальну контору. В даний час вирішив оформити спадщину, однак не зміг у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на все будинковолодіння. Д.В.Ю. не претендує на зазначене будинковолодіння. Просить постановити рішення, яким визнати за ним право власності на будинковолодіння в с. Сукіль, що належало його матері.
В судовому засіданні позивач підтримав свої вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач позов визнав, не заперечує проти визнання права власності на зазначене будинковолодіння за позивачем, який є єдиним сином покійної Т.А.Ю.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши матеріали справи в їх сукупності вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Ст. 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину. Відповідно до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 з наступними змінами реєстрація права власності на нерухоме майно здійснюється на підставі правовстановлюючих документів. Одними з таких документів є рішення судів, третейських судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна.
Судом встановлено, що зазначене будинковолодіння належало на праві приватної власності Т.Г.Ю. на підставі записів у погосподарських книгах. Актом державної технічної комісії будинок побудовано згідно рішення Козаківської сільської ради та прийнятий в експлуатацію. Технічним паспортом на дане будинковолодіння стверджується, що його вартість становить 15849 грн. Смерть Д. (Т.) А.Ю. Підтверджується фотокопією свідоцтва про смерть. Рішенням виконкому Козаківської сільської ради визнано право власності на цей будинок за Д.А.Ю. Д.В.В. є сином Д.(Т.)А.Ю. Протягом строку, встановленого ст. 1273 ЦК України, не заявив про відмову від неї. Під час розгляду справи встановлено, що прийняти спадщину позивач не має можливості оскільки відсутні правовстановлюючі документи на зазначений будинок.
За таких обставин суд приходить до висновку, що за Т.В.В. слід визнати право власності на будинок, що розташований по вул. Сколівській в с. Сукіль Болехівської міської ради.
На підставі наведеного, ст. ст. 368, 392, 1268, 1270 ЦК України, ст. ст. 3, 4 ЦПК України та керуючись ст. ст. 213, 214, 215 ЦПК України, суд вирішив: позов задовольнити. Визнати за Т.В.В. право власності на житловий будинок, який знаходиться по вул. Сколівській в с. Сукіль Болехівської міської ради.
Зазначено також, що рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Івано-Франківської області через Болехівський міський суд шляхом подачі в десятиденний термін з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копій до апеляційної інстанції або в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Продовження буде.
Михайло Поляниця
Юрій Петрухін