З історії судочинства в Болехові

ВІДХИЛЯЮЧИ ЗАВІСУ МИНУЛОГО...

Ще один судовий процес, котрий стосується поновлення права на домоволодіння і про який вдалося розшукати в архівах деякі документи, відбувся 22 грудня 1945 року. Під час засідання Народного суду Болехівського району за участю народного судді Кучми, народних засідателів Тефнер та Галів, при секретарі Надзійовській розглядалася цивільна справа за позовом Юкіш О.І. Про встановлення власності на дім. Як зазначено в протоколі засідання (цитуємо згідно оригіналу): “В судове засідання з'явились позивач Юкіш Ольга Ільківна, представник комун-відділу Кіїв Теодор Григорович та свідки Марусяк Йосип Птрович і Лопачук Марія Ільківна...”
Приступаючи до розгляду справи, головуючий зачитав позовну заяву. Далі в протоколі зазначено (цитуємо згідно оригіналу): “Позивач Юкіш Ольга Ільківна, 1907 р. народження, прож. м. Болехів, вул. Глуха, № 63, пояснила слідуюче: чоловік від родичів дістав кавалок города і на ньому в 34 р. почали будувати дім. В 44 р. чоловік пішов в РККА, забрав зі собою документи і зістав вбитий, а документи де ділися, не знаю. Дім ще не закінчений.
Кіїв Теодор Григорович, 1871 р. народження, проживає м. Болехів, вул. Червоноармійська № 46, пояснив слідуюче: дім по вул. Глуха, № 63 в ком-відділі не зареєстрований.
Свідок Марусяк Йосиф Петрович, прож. м. Болехів, ул. Глуха, пояснив слідуюче: я знаю, що її чоловік дістав від родичів города кавалок і там побудували дім. Чоловік Юкіш знаходиться тепер в Червоній Армії чи убитий — не знаю. Це їх власний дім.
Свідок Лопачук Марія Іванівна, прож. м. Болехів, вул. Глуха, пояснила слідуюче: Єї чоловікові мама дала кусок города, і там побудували дім. Зачали будувати в 34 році, не скінчений. Чоловік ї при армії...”
Закінчивши допит сторін і свідків, суд вийшов до нарадчої кімнати для прийняття рішення. В ньому, зокрема, сказано, що суд встановив наступне (цитуємо згідно оригіналу): “...В 1934 р. чоловік Юкіш Ольги Ільківної одержав від своїх батьків кусок поля і построїв дім, дім не достроєний, лише половина викінчена, чоловіка забрали в армію і з ним були документи, що стверджують власність цього дому за Юкіш Ольгою Ільківною, зараз він загинув на фронті, тому повернути документи немає змоги...”
Свідки Йосиф Марусяк і Марія Лопачук підтвердили факти, викладені Ольгою Юкіш. На підставі сказаного сул вирішив (цитуємо згідно оригіналу) “...встановити право власності на дім по вул. Глухій, 63, м. Болехів за Юкіш ОльгоюІльківною...”
Як бачимо з кількох вищеподаних викладів архівних документів, котрі стосуються поновлення права власності на будинковолодіння, значних проблем у цьому ракурсі, принаймі в 1945 році, ніби не виникало, судові засідання тривали в середньому одну годину, протягом цього часу тривали всі процедури. На цьому фоні можна сказати, що в деякій мірі не пощастило фігурантові ще одного судового процесу щодо визнання права власності на дім – мешканцеві Болехова Еленбогену Гершу Соломоновичу, справа якого була проблемною.
19 грудня 1945 року в Народному суді м. Болехова було зареєстровано заяву громадянина Еленбогена Герша Соломоновича, в якій він просить визнати право власності на житловий будинок при вул. Котовського, № 2. Жодних документів щодо цього будинку у заявника після німецької окупації не залишилося. Той факт, що заявник є власником цього будинку, можуть підтвердити свідки – Шиманська Марія Францішківна й Юркевич Текля Вінцентівна.
Наступний документ, котрий стосується цього процесу, – Протокол засідання Народного суду Болехівського району в складі народного судді Кучми, народних засідателів Кваснишина та Мудрицького, за участі секретаря судового засідання Надзійовської. В документі, зокрема, сказано (цитуємо згідно оригіналу): “Судове засідання розпочато о 10.00 год. Розглядалась цивільна справа по позову Еленбоген Герш Соломонович про встановлення власності на дім. В суд. зас. з'явились позивач Еленбоген Герш Соломонович, представник комунвідділу Кіїв Теодор Григорович та свідки Шиманська Марія Францішківна, Юркевич Текля Вінцентівна. Суд свідків попередив по 89 ст. КК за кривосвідчення і удалив з зали судового засідання.
Суд сторонам роз'яснив їх процесуальні права. Оголошено склад суду і роз'яснено сторонам їх право відводу. Відводу складу суду не заявлено. Ходатайств ніяких не заявлено. Суд приступив до розгляду справи. Головуючий зачитав заяву.
Позивач Еленбоген Герш Соломонович 1909 р. народження, прож. м. Болехів, вул Леніна № 19, пояснив слідуюче: Нас було 3 брати, в 36 році збудували дім всі разом, також помагали родичі, дім знаходиться по вул. Котовського, № 2. В 1941 р. мене призвали в армію, брати залишилися в Болехові. 12 ноября – 45 р. я повернувся з армії по демобілізації і узнав я від сусідів, що вся моя родина зістала вбита німцями. Дім складається з 10-ох кімнат, в сей час живуть в ньому військові частини. Документів на дім в мене нема і не знаю, де ділись.
Кіїв Теодор Григорович 1871 р. народження, прож. м. Болехів, вул. Котовського, № 2 в комунвідділі не числиться та являється державним і його займають військові.
Свідок Шиманська Марія Францішківна, 1902 р. народження, м. Болехів, вул. Котовського, № 5, пояснила слідуюче: Еленбоген з двома братами будував дім, родичі їм допомагали, в 41 р. Еленбоген пішов в армію, рідня вся залишилась і була забита німцями під час акцій.
Свідок Юркевич Текля Вінцентівна, 1916 р. народження, прож. м. Болехів, вул. Котовського № 8 пояснила слідуюче: знаю, що Еленбоген будував дім, родичі допомагали. На кого дім був записаний, не знаю, їх було 3 брати. 1 знаю, що убитий, 2 – в Долині, чи живе, не знаю. Дім складається з 10 кімнат, тепер в цьому домі живуть військові частини.
Допит сторони і свідків закінчено. В доповнення нічого не заявлено. Позивач просить встановити його власником дому по вул. Котовського № 2 м. Болехова. Після того суд удалився в нарадчу кімнату для прийняття рішення. Після чого було зачитано рішення та процедура його оскарження. Справу закінчено в 11.00 год.”
Під документом проставлені підписи народного судді й секретаря.
Рішення щодо справи, про котру йдеться, виписане в стандартних для того періоду формах (цитуємо згідно оригіналу): “Рішення. Ім'ям Української Радянської Соціалістичної Республіки. 1945 р., грудня 19 дня н/суд Болехівського р-ну Станіславської області в складі: н/судді Кучми, н/з Кваснишина та Мудрицького, при секретарі Надзієвській розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу по позову Еленбоген Герша Соломоновича, 1908 р. народження, проживає в м. Болехів, вул. Леніна, 19, про встановлення власності на дім. Знайшов, що в 1936 р. Еленбоген Герш Соломонович разом з своїми двума братами збудував дім по вул. Котовського, № 2. Позивач в судовому засіданні хотів довести факт, що дім цей будували 3 брати і крім того допомагали будувати мати і батько, які були забиті німцями. Один брат ніби-то теж забитий німцями, а другий брат невідомо де. Ніяких документальних даних про це немає, крім показань свідків: Шиманської Марії Францішківни, проживає по вул. Котовського, 5, та Юркевич Теклі Вінцентівни, проживає по вул. Котовського, № 8, які ствердили, що дім при вул. Котовського, 2 будували 3 брати з допомогою рідних батька та матері. Дім цей двухповерховий из 10 комнат, в даний час його займають офіцери Червоної Армії. Заслухавши позивача та свідків, на підставі вищенаведеного та керуючись ст. 7 ЦПК УССР, рішив Відказати Еленбогену Гершу Соломоновичу у встановленні права власності на дім по вул. Котовського, № 2 м. Болехова.
Рішення може бути оскаржено до Станіславського Облсуду протягом 10 діб.”
Цей документ підписано головою судового засідання і народними засідателями. Є також відмітка про те, що “Копію рішення одержано 27.ХІІ-45 р. Еленбоген Г.С.”
Наступний документ, котрий стосується справи про домоволодіння Еленбогена Г.С., - Заява до Станіславського обласного суду через Болехівський нарсуд від громадянина Еленбогена Г.С. Заявник просить (цитуємо згідно оригіналу) “...розглянути мою розправу цивільну про становлення права власності”, не погоджується з рішенням Болехівського нарсуду, бо споруджував цей дім разом з братами, які загинули від рук німецьких фашистів. Також заявник наголошує, що в період з 1941 по 1945 роки перебував у рядах Червоної Армії на фронтах Вітчизняної війни. Документи на будинок втрачені, однак є свідки – Шиманська М.Ф. та Юркевич Т.В. Одночасно Еленбоген Г.С. подає дані ще одного свідка. Він пише (цитуємо згідно оригіналу): “...подаю свидителя Ратенбах Герш Давидович, житель города Стрия, ул. Кривая, № 11”. Заявник наголошує, що (цитуємо згідно оригіналу): “...цей свідок може дійсно підтвердити, що всі моя сім'я загинула”. Рішення Болехівського суду вважає неправильним.
Наступний документ – Ухвала судової колегії в цивільних справах Станіславського суду в складі головуючого Панасенко, членів суду Дерев'янко та Козиря, прокурора Губатенко, адвоката Левицького. Йде мова про розгляд касаційної скарги громадянина Еленбогена Г.С. на рішення Народного суду Болехівського району від 19 грудня 1945 року щодо відмови йому в поновленні права власності на будинок. Просить це рішення скасувати, справу повернути на повторний розгляд. Було вислухано позиції й оцінку фактів адвоката Левицького та військового прокурора Губатенко, які погодилися з проханням позивача. Судова колегія дійшла висновку, що Народний суд Болехівського району поверхово підійшов до вирішення справи та безпідставно відмовив у поновленні права власності, касаційну скаргу вирішено задовольнити, судова колегія ухвалила (цитуємо згідно оригіналу): “...кас. скаргу позивача Еленбоген Герша задовольнити. Рішення нар. суду Болехівського району від 19 грудня 1945 року відмінити та справу надіслати до того ж народного суду для розгляду в іншому складі суддів”. Документ підписано головою і членами суддівської колегії.
Завершальним документом стало рішення Народного суду Болехівського району в складі голови Половинника, народних засідателів Латика й Герасимова, при членові колегії адвокатів Грещуку й секретарі Михайлюку. Суд розглянув у відкритому судовому засіданніцивільну справу за позовом Еленбогена Герша Соломоновича щодо визнання права власності на дім. Встановлено, що в 1936 році Еленбоген разом зі своїми братами спорудив будинок в м. Болехові, вул. Котовського, № 2. У 1937 році один з братів переїхав для проживання в м. Долину, продавши свою частину будинку Гершу Еленбогену за 450 рублів. У 1941 році громадянин Еленбоген був призваний в ряди Червоної Армії, а в 1945 році демобілізувався. Нині двоповерховий дім з 10 кімнатами займають червоноармійці. Було заслухано також свідків, котрі підтвердили, що дім належить Еленбогену Г.С. Під час судового засідання, про яке йде мова, було прийняте рішення щодо визнання його права власності на дім.
Як уже неодноразово наголошувалося в наших публікаціях, в архівах збереглося доволі небагато задокументованої інформації, котра стосується втілення в життя опрацьовуваного співавторами проекту. Через те ми черговий раз звертаємося до мешканців Болехова й регіону з проханням поділитися з нами будь-якою додатковою інформацією, котра стосується вже розкритих нами тем. Маємо на увазі спогади, світлини, документи тощо. Наприклад, в процесі опрацювання деяких документів нам стало відомо, що будинок по вулиці Котовського, про який йдеться в судовому позові Герша Еленбогена, стоїть на своєму місці, через деякий час йому вже “виповниться” сто років, в його стінах продовжують виростати все нові й нові покоління болехівчан. Живі й добре знані в Болехові нащадки деяких свідків, котрих Герш Соломонович запрошував собі для допомоги. Не виключено, що з'явиться нова інформація, котра стосується нинішніх публікацій, які ми оприлюднюємо під спільним заголовком “Встановлення права власності на житло...”
Продовження буде.
Михайло Поляниця
Юрій Петрухін